Про перебування Юлії Тимошенко і Юрія Луценка в Лук’янівському СІЗО в Києві могли дізнатися всі рівняни з детальними подробицями. А чи багато хто знає, яка ситуація у нас? Скількох мешканців області не оминають міліцейські та слідчі ізолятори? З чим вони туди потрапляють, скільки часу проводять та на що можуть розраховувати? Про це дізнавалась «РВ».
На Рівненщині є 12 ізоляторів тимчасового утримання при районних та міських відділах міліції, але нині з них працює тільки 10 — у Сарнах та Дубровиці вони на ремонті. Одночасно в усіх ІТТ щодня може перебувати 113 осіб, але здебільшого вільних місць залишається чимало. Так, за минулий рік через міліцейські ізолятори пройшло загалом 3860 осіб, з них 1082 як затримані, 2067 — заарештовані за злочини, 411 — адмінарештовані та 300 засуджених. Керівництво міліції регулярно запевняє, що нарікати в ІТТ немає на що. Скажімо, минулого тижня під час виїзної наради за участю начальника УМВС Василя Лазутка та голови РОДА Василя Берташа у Володимирці було сказано, що ІТТ там європейського зразка. Натомість прокуратура до ІТТ зауваження має. Минулоріч та з початку цього року прокурори області внесли 74 документи реагування на порушення законодавства при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням свободи громадян. За результатами до відповідальності притягнули 63 службових осіб. Також прокурори призупинили функціонування трьох кімнат для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ, нарікають, що з ремонтом ІТТ у Дубровиці та Сарнах міліція затягує, та пообіцяли й надалі ретельно перевіряти спецустанови. Передусім у питаннях, які стосуються цільового використання бюджетних коштів на матеріально-побутове забезпечення та надання якісної медичної допомоги. Що стосується слідчого ізолятора на вулиці Дворецькій у Рівному, то на нього нарікань немає ні у голови РОДА, ні у прокурора області. Прес-служба повідомляє, що Василь Берташ, побувавши у СІЗО, пересвідчився, що 300 бюджетних гривень на одного в’язня щомісяця виділяють недаремно. Прокурор області Василь Присяжнюк також оцінив як задовільні умови утримання, медичного забезпечення та харчування осіб, взятих під варту в СІЗО. Та й жодної скарги не почув і від самих в’язнів, повідомила його прес-служба. Зокрема, й від колишніх працівників Ощадбанку Галини Хижняк та Андрія Ільчука. Перша перебуває в ізоляторі вже три місяці, другий — ще з серпня 2009 року. Вони живуть в тримісних камерах, мають належне харчування. Температурний режим в їхніх камерах — також в нормі. Олександр Адамець, начальник управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Рівненській області: — Те, що ізолятори тимчасового утримання при міліції та СІЗО відвідали прокурор, начальник УМВСУ та керівництво РОДА — це звичайна практика, а не щось особливе. Так було й раніше, це їхнє право та обов’язок. Просто раніше це не привертало стільки уваги. І цілком закономірно, що зауважень у них не виникло, скарг від ув’язнених вони не почули. Бо якщо і виникають окремі проблеми, то тільки у великих центральних СІЗО у Києві, Донецьку, Дніпропетровську, які переповнені. Скажімо, розрахований ізолятор на 2500 людей, а утримують в ньому 2800. Натомість у СІЗО в Рівному, розрахованому на 450 осіб, нині утримується 434. Тобто санітарна норма 2,5 квадратних метра на одну людину дотримується. Кого саме утримуємо? З9 підслідних, відносно яких ще проводиться досудове слідство. 208 тих, чиї справи передано в суди, та 154 вже засуджених. З останніх 5 чекають на етап в арештний дім в Катеринівській колонії, одного з обмеженням волі маємо відправити відбувати покарання у центр в селі Городок під Рівним; 5 «довічників» також очікують етапування в спецустанови для цієї категорії, 21 засуджений за злочини середньої тяжкості та залишені в СІЗО для виконання господарських робіт, зокрема кухарі, кочегари. А решта очікують рішення апеляційного суду. Переважна більшість скоїли кримінальні злочини, 29% відбувають покарання за крадіжки, за грабіж — 14%, за грабіж — 9%, вбивство — 7%. А загалом в СІЗО утримується 66 осіб за злочини середньої тяжкості, за тяжкі — 294, особливо тяжкі — 71. Тобто декриміналізація, про яку зараз багато говорять, для нас питання неактуальне. Бо тільки три особи утримуються за економічні злочини і можуть сподіватися, що суд звільнить їх від перебування під вартою. Окрім дорослих чоловіків, є 29 жінок та 16 підлітків, з них одна дівчина; справи всіх розглядаються в судах. Умови утримання в СІЗО намагаємось зробити якомога комфортнішими, звісно більше уваги приділяємо блоку, де підлітки та жінки. Скажімо, жінки живуть зараз по троє в камері. Хто і з ким може сидіти — все це чітко регламентовано законодавством. Якихось спеціальних камер з підвищеним комфортом, так званих віп-камер, у нас немає, втім, як і самих віп-осіб. Хіба що порахувати за них колишнього головбуха Хижняк, ще двох жінок та завідувача сховища, які проходять по справі щодо розкрадання коштів банку, яка ще на стадії досудового слідства, а також головного лікаря пологового будинку Ганну Чайку, справу якої вже передали в суд. Випадків надто тривалого перебування в СІЗО немає. Слідчі «вкладаються» в середньому в два-чотири місяці, лише у випадку поодиноких складних справ слідство продовжують. А в судах справи розглядаються скільки яка, але, як правило, тільки в окремих випадках це тягнеться до трьох років. І тільки в одному випадку ще довше, майже шостий рік — це по справі вбивства студентом аграрного технікуму студентки РДГУ, спершу йому присудили 15 років, потім — 14, потім знову суди та апеляції… Випадків, щоб люди в СІЗО провели більше часу, ніж їм суд присудив, не було. І окремо про хворих. В СІЗО є своя медично-санітарна частина для надання амбулаторно-поліклінічної та невідкладної допомоги. Зрозуміло, що лікарів всіх вузьких спеціалізацій та всієї можливої апаратури там немає, але це не є проблемою. Так минулоріч ми 91 раз вивозили ув’язнених на консультації та обстеження в міську та обласну лікарні, діагностичний центр, тубдиспансер та наркологічний центр. У шістьох випадках лікарі визнали, що є потреба у стаціонарному лікуванні в профільних відділеннях, і так воно й було. Зрозуміло, ми змушені були виставляти біля палат з тими хворими цілодобову охорону з трьох осіб. Ми завжди повідомляємо про потребу того чи іншого лікування слідчих чи суд, щоб вони вирішили, чи можна змінити міру запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд чи грошову заставу. Бо, повірте, нам навіть краще, щоб утриманця СІЗО, який потребує стаціонарного лікування, відпустили на підписку про невиїзд, аніж вдень і вночі забезпечувати його охорону зі зброєю. Звичайно, попри оптимістичний тон коментарів і керівників області, і міліції, залишається недовіра — чи ж насправді так добре сидіти в українських СІЗО? Втім, довідатись, як там насправді, можна лише за двох обставинах. Коли сам туди потрапиш або коли потраплять туди чиновники — у статусі ув’язнених тональність їхніх коментарів, безперечно, зміниться.
