Сьогодні Національна комісія із регулювання електроенергетики розглядатиме питання підвищення тарифів на тепло-, водо— та газопостачання. Про те, яких рішень слід чекати, кореспонденту «РВ» розповів народний депутат України Віктор Матчук.
— Рішення про розміри тарифів для населення мав би розглядати спеціально утворений для цього орган, який мав розпочати роботу з 1 січня цього року. Оскільки такого органу досі не утворено, питання розглядатиме НКРЕ, хоча це не зовсім її функція. — Чому так сталося? Адже питання тарифів є важливим чи не для кожного українця? — Саме тому, що важливе, ніхто не хоче брати на себе відповідальність. Від місцевих органів влади право встановлювати тарифи забрали виключно для того, щоб не підривати їхній авторитет перед наступними виборами. Але ж і «нагорі» ніхто не хоче «підставлятися». Тому підвищення тарифів буде, скоріше за все, «анонімним» аби ніхто особисто у керівництві держави за нього не відповідав. — Але ж тарифи все одно підвищать. Чи не простіше було б пояснити людям необхідність цього кроку, аби уникнути незадоволення діями влади? — Пояснювати можна було б у тому випадку, якби нам пропонувалася нова система відносин між тим, хто надає послугу, і тим, за цю послугу платить. Проблема насправді не у самому підвищенні ціни на воду, тепло чи газ. Таке підвищення неминуче. Проблема у тому, яким чином це робиться. У людей немає вибору. Споживач не може вплинути на якість послуг. Від того, платитиме він більше чи менше, не залежатиме ані температура радіаторів опалення, ані чистота води у крані. Нормальним регулятором тарифів мав би бути ринок. Так, наприклад, після подорожчання бензину людина може вибрати автозаправку, де бензин кращої якості. Може взагалі відмовитись від використання автомобіля. Із теплом, газом та водою цього не зробиш. За існуючої системи ми не можемо обирати постачальника і тим самим змушувати його покращувати якість і утримувати ціну. І відключитися від мереж теж не маємо права. Якщо ж зважити на те, що розмір пені за несплату комунальних тарифів тепер необмежений, можна взагалі втратити квартиру через несплату за тепло, газ чи воду. — Так це ж справжній грабіж! — Саме так. Скільки скажуть, стільки і будемо платити. Коли ж тепла чи води з якоїсь причини не буде, ніхто перед споживачем за це не відповідатиме. — Чи можна цьому грабежу протистояти? — Найбільше, що може зробити окремий споживач, це встановити лічильники і сплачувати за кожний реально використаний кубометр, гігакалорію тощо. Але і лічильник від необґрунтованого підвищення ціни стратегічно захистити не зможе. Просто вас будуть грабувати не два рази, а один. Усі розмови про економічно обгрунтовані тарифи — від лукавого. За потреби будь-яку ціну у нас назвуть економічно обґрунтованою. — І який вихід? — Спосіб захисту від грабіжницьких тарифів може бути знайдено лише шляхом підвищення громадської самосвідомості громадян. Поки що у нас кожен за себе. Люди не вважають за необхідне об’єднуватися задля захисту своїх законних прав. На виборах же голосують за більш гарного кандидата на портреті. Поки цього усвідомлення не буде — нас будуть грабувати на цілком законних підставах. — Але ж свідомість не змінити за кілька тижнів, кілька місяців і навіть років. Для цього потрібні десятиліття… — Думаю, що коли припече, коли люди насправді опиняться у безвихідному становищі, процес піде дуже швидко. Якщо ж зараз цього не відбувається, значить, люди мають чим платити. На це, власне, влада і розраховує. Звісно. люди будуть невдоволені підвищенням тарифів. Але це невдоволення забудеться, тим більше, що це невдоволення не буде конкретним. Бо імен людей, відповідальних за підвищення тарифів, нам не назвуть. А імена головних відповідальних усі й так добре знають.
