Чи залишиться ця багатодітна сім’я в підвальній кімнаті, яка вже стала рідним домом, вирішуватиме апеляційний суд Рівенської області. Одним розчерком пера судді можуть викинути жінку на вулицю, остаточно поламавши долі самотньої жінки та її дітей. Чи навпаки — скасувати рішення міського суду і дозволити цій сім’ї далі жити у невеликій, просяклій запахом плісняви кімнатці підвального приміщення гуртожитку на вул. Дорошенка, 82. Щоправда, жінка не чекає смиренно на рішення суддів — має намір поїхати до столиці і влаштувати разом з дітьми пікет під стінами Секретаріату Президента.
Чи залишиться ця багатодітна сім’я в підвальній кімнаті, яка вже стала рідним домом, вирішуватиме апеляційний суд Рівенської області. Одним розчерком пера судді можуть викинути жінку на вулицю, остаточно поламавши долі самотньої жінки та її дітей. Чи навпаки — скасувати рішення міського суду і дозволити цій сім’ї далі жити у невеликій, просяклій запахом плісняви кімнатці підвального приміщення гуртожитку на вул. Дорошенка, 82. Щоправда, жінка не чекає смиренно на рішення суддів — має намір поїхати до столиці і влаштувати разом з дітьми пікет під стінами Секретаріату Президента. Ця кімната розташована у підвалі гуртожитку, що перебуває на балансі підприємства «Рембуд». Тоді, 10 років тому, керівництво підприємства зглянулося над багатодітною жінкою-інвалідом, яка, поховавши чоловіка, змушена була самотужки виховувати шістьох дітей. Розповідає Катерина Веніславська: — В 1996 році мій рідний брат, який тоді працював на підприємстві «Рембуд», домовився з директором про виділення мені цієї кімнатки. Через шість років я отримала дозвіл на прописку в цьому гуртожитку, щоправда, вона була тимчасовою і її щороку потрібно було поновлювати. У 2005 році я спробувала вкотре продовжити термін реєстрації, але в адміністрації ВАТ «Рембуд» мені відмовили, нічим це не мотивувавши. Не допомогли мої звернення ні до міського голови, ні до прокуратури. Всі тільки розводили руками і казали, що маю вирішувати ці питання з керівництвом свого підприємства. Таким чином, я опинилася у замкнутому колі. Ніхто мене навіть слухати не хотів. Мені порадили вирішувати це питання на рівні Києва. Так і зробила — зібрала речі, взяла дітей і поїхала на декілька днів до столиці. А за цей час керівництво «Рембуду» дало дозвіл на приватизацію моєї кімнати сусідці. І та, довго не думаючи, наприкінці минулого року подала в суд на примусове виселення моєї сім’ї. Щоб добитися правди, пані Веніславська декілька днів разом зі своїми дітьми провела під будівлею Секретаріату Президента. Тоді столичні чиновники пообіцяли їй допомогти. Навіть обурювалися — як можна викинути багатодітну одиноку матір з дітьми на вулицю. З Секретаріату Президента на адресу Рівенської обласної адміністрації надійшло декілька листів із проханням розібратися в цій ситуації. — Мені запропонували кімнатку, яку керівництво «Рембуд» самовільно, без усіляких на це дозволів почало облаштовувати в підвалі з іншого боку будівлі, — розповідає п. Веніславська. — Під самою стелею проходять каналізаційні труби. Вікна знаходяться на рівні асфальту, тому навіть вдень сонячне світло туди не потрапляє. Санепідемстанція після обстеження цього приміщення наклала на нього заборону як на таке, що не придатне для проживання. І будівництво було зупинено. Спочатку я погодилася на цей варіант, незважаючи на жахливі умови, а потім, після результатів перевірки, довелося відмовитися. Обласне керівництво це дуже обурило. Перший заступник голови Рівенської ОДА Анатолій Жуковський після цього на мене розізлився і сказав, що він тепер взагалі палець об палець не вдарить.
Коментарі Валерій Потопа, голова правління ВАТ «Рембуд»: — Ця і ще одна кімната вже декілька років були закріплені за тією панянкою, з якою нині судиться Катерина Веніславська. Просто свого часу так склалася ситуація, що брат п. Веніславської влаштувався на наше підприємство на роботу і йому дали це житло у тимчасове користування. Потім на його прохання адміністрація підприємства пішла на поступки і, як виняток, поселила там тимчасово пані Веніславську, хоч на підприємстві вона ніколи не працювала. Більше того, ні вона, ні її брат за ввесь час проживання там не сплатили за користування цим житлом жодної копійки. Реєстрація у неї була тимчасова. Після того, як термін реєстрації вийшов, ми відмовили у його продовженні, оскільки жінка, за якою були закріплені ці кімнати, після того як гуртожиток був включений до житлового фонду, отримала ордери і подала документи на їх приватизацію. Щоб допомогти багатодітній матері, на прохання першого заступника голови ОДА Анатолія Жуковського ми почали облаштовувати для неї окрему кімнату в тому самому будинку. Показали, як вона має виглядати після ремонту. Спочатку жінка нібито погодилася, а потім її, напевно, хтось намовив і вона почала скаржитися в різні інстанції. Через це мене навіть оштрафували. Анатолій Жуковський, перший заступник голови Рівенської обласної державної адміністрації: — Наприкінці минулого року пані Веніславська прийшла до мене на прийом з проханням допомогти їй вирішити декілька проблемних питань. Частину з них, тих, що в межах нашої компетенції, ми вирішили. Зокрема, виділили їй матеріальну допомогу, більше тисячі гривень. Відправили її дитину на Президентську ялинку. Але найголовніше питання було щодо кімнати у гуртожитку. Була створена спеціальна комісія, яка декілька місяців вивчала це питання, і було прийнято рішення, що голова правління цього підприємства підшукає їй іншу кімнату. Пані Веніславська спочатку ніби погодилася, а потім знову почала скаржитися. Чисто по-людськи я їй співчуваю. Але, на жаль, вирішити це питання на рівні області неможливо, оскільки обласна адміністрація житла не будує. Це проблема загальнодержавного масштабу.
