Земляк — це святе. Не допомогти земляку — ганьба. Не кидай земляка — і він тебе не кине. Такі неписані закони земляцтва. А закони треба шанувати — хоча б неписані, раз вже на державні плюєш.
Жив та був простий рівненський роботяга Леонід Приступлюк. Як і всі нормальні радянські люди, відслужив він в армії, після чого двадцять років працював на рівненському радіозаводі водієм. Так тривало до 1 грудня 2003 р. Ми не знаємо, як Льоня Приступлюк познайомився з Юрієм Луценком. Але можемо уявити. Якщо помилимося, нехай Юрій Віталійович або сам Приступлюк нас поправлять. Імовірно, Приступлюк саме віз на своїй акуратній «Газелі» продукцію Рівненського радіотехнічного заводу — гучномовці рупорні і шафи сушильні. А Юрій Луценко, молодий депутат-соціаліст, герой акції «Україна без Кучми», саме заглянув у рідне місто і був вражений водійською майстерністю земляка. Тоді-то, напевно, і запропонував Луценко заводському шоферу стати помічником-консультантом народного депутата. Змінювалися посади Юрія Луценка, змінювалися автомобілі, на яких він їздив — незмінним залишався тільки вірний Льоня за кермом. Звичайно, це особиста справа народного депутата, як саме використовувати допомогу і консультації свого помічника-консультанта. Ймовірно, що в справі автомобілекерування і суміжних галузях Приступлюку і справді не було рівних. У лютому 2005 р., як всі пам’ятають, Луценко стає главою МВС. А Приступлюк — ні, не помічником-консультантом міністра і не шофером у міністерському гаражі. Він прийнятий на службу в органи «на посаду старшого оперуповноваженого 4-го сектора 2-го відділу 2-го управління Департаменту розвідувально-пошукової діяльності МВС України з присвоєнням спеціального звання капітан міліції». Прийнятий в 47 років від народження, що прямо суперечить «Положенню про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС», відповідно до якого міліцейські чини нижче полковника служать до 45 років. Чим міг бути корисний на оперативно-розвідувальній роботі мужик із двадцятирічним стажем перевезення радіоапаратури (або заводського начальства)? У грудні 2006 р. Луценка вперше знімають з посади міністра. Через три місяці з «органів» звільняють і «оперуповноваженого» капітана Приступлюка. Відзначимо, звання не позбавляють, стусана під зад не дають — тихо «ідуть» за віком. Але в грудні 2007 р. Термінатор повертається. А наступного дня повертається і його улюблений водій — на посаду старшого оперуповноваженого 4-го сектора 1-го відділу 2-го управління Департаменту оперативної служби МВС України в усе тому ж званні капітана міліції. Повертається без кадрової комісії, оформляється за день. Через два місяці він вже старший опер з особливих доручень. Кар’єра «водія для Юри» рвонула вгору. Вже в грудні 2008 р. він стає помічником міністра відділу поточної діяльності. А ще через рік Приступлюка звільняють за віком... щоб наступного дня повернути на колишню посаду, але вже як держслужбовця 9 рангу. І лише коли змінилася влада, Приступлюк написав заяву «за власним бажанням». До цього часу Леонід встиг стати підполковником міліції. У званні капітана він пробув трохи більше двох років, а майором — рік і дев’ять місяців. При тому що термін вислуги для капітана — 3 роки, а для майора — 4. Хоча у випадку особливих досягнень по службі термін вислуги може бути урізаний наполовину. Однак Луценко немов боявся спізнитися — і якщо дострокову майорську зірочку ще можна виправдати міфічними «заслугами», то звання підполковника Приступлюк одержав у порушення як Положення про проходження служби, так і Порядку представлення до нагород і звань. До речі, про нагороди. Як вам списочок? «За міжнародну співпрацю в правоохоронній діяльності» — 06.12.2005. «Хрест Слави» — 15.02.2006. «Лицар Закону» — 04.05.2006. «Почесний знак МВС України» — 05.05.2008. «За відданість службі» II ступеня — 26.06.2008. Медаль «За бездоганну службу» III ступеня — 18.12.2008. «Закон і честь» — 11.02.2009 р. Ці всі нагороди Леонід Приступлюк одержав за героїчні перевезення тіла міністра. Більше двох разів за рік (див. 2008 р.) можуть бути нагороджені тільки ті міліціонери, які брали безпосередню участь у розкритті злочинів, виявили мужність і сміливість під час затримання небезпечних злочинців, ризикували життям. Добре б поцікавитися в Приступлюка, які в нього заслуги в справі боротьби з міжнародною злочинністю (нагорода «За міжнародну співпрацю»). ”Хрест Слави» дають за виняткові заслуги в боротьбі зі злочинністю, організації ефективної роботи підлеглих із забезпечення правопорядку, захисту прав і свобод громадян, інтересів держави. «Лицарем Закону» можна стати за вмілу організацію діяльності підлеглих органів або підрозділів, видатний особистий внесок у справу досягнення високих результатів у роботі зі зміцнення законності і правопорядку. Ну, а «Почесний знак МВС» і взагалі вручається тим, хто відслужив 10 років у міліції. Приступлюк же «відслужив» — нумерологічний казус! — 6 років 6 місяців і 6 днів. Чи у міністерського лейб-шофера рік за два йде? Але в міністра своє бачення посвячення: у представленні до нагороди Приступлюку приписується участь в оперативно-розшукових заходах і затриманні злочинців. Однак справжні оперативники, котрі займалися зазначеною справою, взагалі не пам’ятають ніякого Приступлюка. На випадок, якщо хтось має якісь ілюзії — ввесь цей час старший оперуповноважений, капітан, майор, підполковник, помічник міністра внутрішніх справ, держслужбовець 9 рангу, Лицар Закону Приступлюк був банальним водієм Луценка. У своєму Департаменті він з’являвся раз на місяць, щоб одержати зарплату — про це свідчать товариші по службі, котрі визнають, що ніякої участі в роботі свого підрозділу Приступлюк не брав. Втім, це і не передбачалося. Треба сказати, що Юрій Віталійович допоміг своєму земляку не тільки з працевлаштуванням у столиці і з просуванням кар’єрними сходами, але і з пенсійним забезпеченням. Причому вирішував це питання на найвищому рівні. У жовтні 2008 р. Луценко звернувся з листом до прем’єр-міністра Юлії Тимошенко з проханням про зарахування у вислугу років терміну перебування Приступлюка на посадах водія. У лічені дні віце-прем’єр Турчинов наклав схвальну резолюцію. У результаті МВС нарахувало міністерському земляку не шість з половиною, а 22 роки вислуги. Загальний же пенсійний стаж у Приступлюка становив 29 років. Відповідно, пенсію йому нарахували без малого 6 тис. грн. на місяць, плюс 27,7 тис. грн. одноразової допомоги. Всього ж, за даними Служби внутрішньої безпеки МВС, загальна сума виплат Лицарю Закону в Центральному апараті міністерства становила 165,5 тис. грн. Усім би водіям так заробляти, скажу я вам. Добряче покористувавшись Міністерством внутрішніх справ, Юра і Льоня продовжують свою співпрацю вже на «гражданці». Чи треба говорити, що гучна історія із затриманим на Печерську позашляховиком Луценка не обійшлася без прізвища Приступлюка, на якого було оформлене липове доручення? Цікаво, що на це скаже Юрій Луценко? Хотілося б, щоб хоч що-небудь сказав. Якщо не нам, то хоча б слідчому. Скільки можна віджартовуватися, справді!
Коментар Юрія Луценка газеті «РВ»: — Від вірних мені людей, які залишилися працювати в системі МВС, я дізнався, що після мого звільнення з посади міністра всі накази, рішення та інші документи, які я підписував, дуже ретельно перевірили. Але так нічого «на мене» і не знайшли. А тим часом, я вголос заявив про реабілітацію найкривавіших організованих злочинних угруповань України. Зокрема, про реабілітацію організатора і керівника банди з Донецька, на рахунку якої 52 трупи, які міліція дістала в 2005 році із штольні. Була проведена велика оперативна робота, десятки бойовиків ми посадили, сотні одиниць зброї вилучили. Проте керівник банди встиг втекти, ховався за кордоном, але після президентських виборів повернувся назад і його суд виправдав. Я назвав ряд інших ОЗУ з Одеси, Харкова, Дніпропетровська, лідери яких зараз також повернулись, їх суди виправдали і вони навіть балотуються у депутати. Зрозуміло, владі такі мої заяви не сподобались, і вона рішила перевести дискусію, так би мовити, в розділ білизни. Підкинути в ЗМІ черговий надуманий скандал про мене, цього разу історію про мого водія. Наведені факти не витримують жодної критики. Так, кожен може зайти в Інтернет, ознайомитися з чинним порядком проходження служби в органах внутрішніх справ і переконатися, що насправді водій Луценка був прийнятий на службу цілком законно. Так, в одному з пунктів закону сказано, що до середнього командного складу можуть прийматись особи із спеціальною середньою освітою. Леонід закінчив технікум і був прийнятий на посаду майора у званні капітана. Оформили його в ту саму службу та на ту саму посаду, що й водія попереднього міністра. Так само й сьогодні на такі посади приймають і атестовують людей, які до цього ніколи не служили в міліції. Тепер щодо присвоєння наступного звання. Між капітаном і майором передбачено прослужити три роки, але, за законом, для дострокового присвоєння звання можна прослужити і півтора року. Леонід отримав звання майора, коли прослужив два роки і два місяці, як воїн-афганець з нагоди чергової річниці виведення військ з Афганістану. Одночасно з ним достроково отримали чергові звання й тисячі інших міліціонерів, які також служили в Афганістані. І нарешті, в цьому ж законі йдеться про те, що якщо в людини загальний трудовий стаж більше 20 років, то при виході на пенсію з органів МВС йому можна присвоїти чергове звання, якщо воно не вище підполковника. Леонід його й отримав, хоча в своєму рапорті писав: «прошу звільнити мене з посади майора». Тобто якщо розібратись, то немає жодної зачіпки, немає жодного порушення. Натомість є велике бажання у нинішньої влади кинути на мене тінь, звинуватити в якихось огріхах, змусити мене замовчати. Але я мовчати не буду, та й не маю такого права замовчувати те, що сьогодні відбувається в державі.
