Питання про те, що саме ми будуємо, яку суспільну формацію, свого часу порушував колишній прем’єр, а потім і Президент Кучма. Навіть незважаючи на те, що і впродовж десяти років ніхто не міг пояснити, «куди ми йдемо», Президент і його вірні керівники на місцях щось таки та й будували. Мало що змінилося й тепер — наснажені мудрими президентськими словами і красивою урядовою програмою, виконавці на місцях наввипередки поспішають будувати «світле майбутнє». Часу — обмаль, сподівання в народу — великі, тому потрібно поспішати. Минулого тижня з неофіційним, проте наполегливим проханням до рівенських вчених звернулися нові господарі головних кабінетів облдержадміністрації.
— У стислі терміни, як того вимагала справа, вчені університету підготували низку пропозицій, в яких виклали своє бачення розвитку Рівенщини, — повідомив кореспонденту «РВ» проректор НУВГП професор Леонід Кожушко. — Причому розвитку різних галузей краю — від управління і освіти до реформування житлово-комунального і водного господарства. Чекаємо на реакцію, її поки що не було, можливо, невдовзі станемо свідками втілення наукових пропозицій в життя. Університет вже підготував «подарунок» для програми дій «100 днів уряду» — в головному корпусі висить плакат, на якому написано, що ми встигли виконати з наукових розробок. Швидкість, з якою професори «водника» відгукнулися на пропозицію влади, свідчить, напевне, про великий ентузіазм вчених і… про те, що ці пропозиції були підготовлені заздалегідь. Тобто до цього думки науковців ніхто не запитував? І так, і ні, — якщо вірити пану Кожушку. З одного боку, пропозиціями цікавилися і раніше, з іншого — кроків назустріч вченим не робили. — Ми ці пропозиції вже подавали, і виступали, і доводили, і виходили на депутатів обласної ради, — розповідає професор. — Навіть була створена науково-координаційна рада з впровадження наукових розробок, але коли вийшли з пропозицією надати фінансування для діяльності координаційної ради — депутати не підтримали. Напевне, знайшли щось головніше за розвиток науки. Але ж така ситуація є критичною. Візьміть для прикладу водне господарство (ця тема мені як фахівцю ближча) — тисячі кілометрів меліоративних каналів перебувають у занедбаному стані. А все тому, що свого часу усі канали передали на баланс колгоспам. Вчені, звісно, виступали проти, але хто їх послухав? Тепер пороздавали паї, колгоспи ліквідували, канали передали на утримання злиденним сільрадам. Що тепер маємо? Фермер із Зарічного кілька років тому взяв пай — три гектари родючої землі. Зараз у нього на ділянці — болото. От вам і все господарювання. А таких прикладів — тисячі.
