Голова Рівенської обласної ради Роман Василишин, здається, давно себе зарекомендував як надійний оплот радянської влади в області. Така його робота і посада, на якій почувається впевнено — сьогодні ідея про відставку Василишина не збере необхідних двох третин депутатського корпусу обласної ради. Ще задовго до виборів Президента України пан Роман був упевнений, якщо в обласних адміністрацій не забрати частину повноважень, то безправ’я місцевих рад триватиме й надалі. Здається, нині настав саме той час, коли Василишин зміг би реалізувати свою давню мрію про створення облвиконкому при обласній раді, але робити цього пан Роман не поспішає...
«Облрада своє слово сказала» — Нинішня політична ситуація в державі відтіснила на задній план усі інші проблеми, в тому числі із місцевим самоврядуванням. Якою є позиція Рівенської облради стосовно останніх подій в Україні? — Як ви знаєте, нещодавно відбулася позачергова сесія облради. Депутати довго обговорювали ситуацію в державі й з третьої спроби висловили недовіру ЦВК і визнали недійсними офіційне оголошення про обрання Президентом України Віктора Януковича. Наше рішення не порушує ні Конституції України, ні законів. Депутати висловили свою позицію, і вони мали на це право... — Чи погоджуєтеся ви з тим, що прийняте депутатами рішення далося їм нелегко? Своєрідним поштовхом, очевидно, стала поведінка пікетувальників? — Переконаний: треба припиняти страйки. А щоб люди це зробили, політики повинні були сісти за стіл переговорів, бо інакше все те, що відбувається, добра Україні не принесе.
«Я не проти обласних адміністрацій. Але…» — Ви неодноразово заявляли, що є прихильником підсилення функцій місцевого самоврядування і навіть стверджували, що облвиконкоми при облрадах — це значно краще, ніж облдержадміністрації. Чому б за прикладом Львівської облради не створити облвиконком? — Ну навіщо це робити? Це виходить, що обласна рада бере на себе повноваження облдержадміністрації. Я не проти обласних адміністрацій. Не претендую на роль голови обласної ради, в підпорядкуванні якого буде виконавчий комітет, тому що все це може відбутися тільки в 2006 році, коли пройдуть місцеві вибори. Але побувавши на всіх посадах — і будучи головою адміністрації при голові ради, і будучи одночасно на двох посадах, і тепер, перебуваючи на посаді голови ради при… ні, правильніше казати «разом» з головою адміністрації, — я чітко бачу, що рішення про створення обласних адміністрацій свого часу було абсолютно правильним. Тоді державна власність у районах і областях була майже під сто відсотків. І цим господарством потрібно було керувати. Зараз ситуація різко змінилася. І ще п’ять років тому слід було змінити законодавство, надавши більше повноважень радам як на рівні області, так і району при збереженні, наголошую, адміністрацій. Але при цьому змінивши їхні функції — вони повинні координувати роботу органів державної влади на місцях, а також здійснювати контроль за діяльністю територіальних громад у частині дотримання законів і Конституції. — Чому ж столиця не хоче прислухатися до потреб регіонів? — Мова йде про певний конфлікт інтересів. Ніхто не хоче з центру віддавати повноваження на місця. Бо якщо повноваження в центрі, то є і ресурси, які розподіляються, і можна впливати на ситуацію в кожній області. Як у нас часто буває? Гірше спрацював, значить, йому додадуть дотації більше наступного року. Хтось краще спрацював — у нього заберуть ці дотації. Так не повинно бути. Слід обрати якийсь рік як базовий, підвести риску і сказати: працюйте. Добре погосподарювали — ще й з бюджету добавку отримуйте, погано — ідіть до людей і пояснюйте, чому так сталося.
«Агітував я лише, коли був у відпустці» — Ще влітку ви обіцяли, що підете перед виборами у відпустку і тоді будете агітувати за того, за кого вважаєте за потрібне. — Я так і зробив. У вересні у відпустці був одинадцять днів і агітував, за кого хотів. — Велика у вас відпустка? — Не дуже. Тридцять п’ять календарних днів. Більшої не дають — у мене стаж держслужбовця тільки одинадцять років. Уявляєте, я майже вісім років працював гендиректором заводу з десятьма тисячами людей і не був держслужбовцем. Ще один приклад — Олександр Курилович, почесний громадянин Рівного, депутат Рівнеради. Понад тридцять років керував будівельно-монтажним управлінням, скільки об’єктів збудував, а статусу держслужбовця так і не має. А дехто, не будемо їх називати по імені, в своєму житті нічого, крім стола і телефону, не бачили, в приймальні посиділи. Але пільги державних службовців вони мають великі.
