Нещодавно у Львові відбувся Міжнародний форум з реабілітації, під час якого пацієнти центру «Незламні» поділилися своїми думками та порадами з приводу того, як правильно реагувати та комунікувати з людьми, що втратили око або кінцівку, мають спотворене обличчя чи інші фізичні вади, повідомляє «Високий Замок».
Не витріщай-теся. Не варто пильно розгля-дати скалічену людину. Навіть тоді, коли вам її дуже шкода і ви їй дуже вдячні. Людина по-чуватиметься ніяково. Ніхто би не хотів опинитися у такій не-комфортній ситуації.
Не кажіть «Одужуй!». Якщо ви зустрі-ли людину з протезом у гро-мадському місці, то, ймовірно, вона вже одужала. Втрачена кінцівка, на жаль, вже не від-росте, навіть якщо ви бажати-мете цього від щирого серця.
Не «лізьте в душу». Ветерани розповіда-ють: сторонні досить часто на-магаються зав’язати з ними розмову, щоб продемонстру-вати свою підтримку. Інко-ли люди запитують, як саме вони отримали поранення чи як травмувалися або їх цікав-лять деталі реабілітації. Не всім приємно згадувати цей досвід, тому спершу варто з’ясувати: чи хотілося б людині взагалі го-ворити про поранення чи реа-білітацію.
Не демон-струйте жалості. Жаліти ко-гось, співчувати чи відчувати емпатію до травмованої лю-дини, а особливо до наших за-хисників — це нормально. Про-те ці почуття варто проявляти у конструктивний спосіб, напри-клад, демонструючи підтримку чи здивування, як добре люди-на справляється.
Не уникай-те. Багато людей ніяковіють чи почуваються незручно, коли зустрічають когось з ва-дами обличчя або протезом ноги чи руки. Люди не знають, як поводитися, не знають, про що говорити. Але травмова-ні чи протезовані люди є по-вноцінними членами нашого суспільства та дуже часто — з особливими заслугами. Вони потребують нашої з вами ува-ги й піклування.
Поговоріть зі своїми дітьми, і краще зробіть це завчасно. Діти часто пово-дяться безпосередньо. Пояс-ніть їм, що таке протез та чому людям їх встановлюють. Це до-поможе вам уникнути незруч-них ситуацій, коли ви зустріне-те протезовану людину
Спілкуйтеся. Людські стосунки й людські ре-акції завжди є індивідуальни-ми. Неможливо напрацювати вичерпний перелік ситуацій та рекомендацій на всі випадки життя. Але є одне універсаль-не правило: перш ніж щось ро-бити, про це слід спершу запи-тати, й тільки отримавши згоду можна продовжувати розмову, підбадьорювати, співчувати чи допомагати. А в деяких ситуа-ціях найкраще буде просто ра-зом помовчати.
