Нещодавня публікація в одному з Інтернет-видань (з якою читачі «РВ» вже могли ознайомитись в минулому номері) відкрила для нас деякі аспекти із квартирного побуту наших обранців. Свого часу депутати, вочевидь, стомившись від готельного життя-буття, прийняли законодавчу норму про забезпечення себе житлом. При цьому законодавці виявилися гуманними до себе — якщо не бажає депутат отримувати запропоновану квартиру у вказаному районі, то має він право на отримання відповідної грошової компенсації.
Тож стало відомо, що уродженець Острожця Ігор Єремеєв та незмінний зорянський голова Володимир Плютинський отримали квартири у новому будинку на Срібнокільській, 24 (Харківський район столиці). Серед числа іменитих сусідів цих шанованих нардепів — чимало відомих людей, теж депутатів. У цьому ж будинку в трикімнатній квартирі справив новосілля і Микола Шершун. «Мені ніколи було займатися підбором квартири, що мені запропонували — те і взяв, — розповів для «РВ» пан Шершун. — А щодо інших своїх колег, то як вони влаштувалися — не знаю. Тому й про сусідів нічого розповісти поки не можу — інколи не має часу й в гору глянути». Павло Сулковський вирішив взяти грошима (277 300 гривень) і купити квартиру на свій смак. «Можна взяти компенсацію і придбати собі житло там, де душа лежить, — сказав пан Павло. — Так я і зробив, живу на Лівобережжі». Про те, чи видно із помешкання народного депутата Дніпро, Сулковський дипломатично промовчав. Компенсацію такого ж розміру взяв свого часу і рівнянин Юрій Луценко ще коли був не міністром, а депутатом. Отримані гроші він використав для переїзду із трикімнатної в нову чотирикімнатну квартиру на бульварі Лесі Українки. Там і мешкає пан міністр з усією своєю родиною — дружиною, двома дітьми і… собакою. Рівнянин Юрій Ширко вирішив, за прикладом своїх колег, взяти грошима. Отримав він на придбання нового житла, окрім 277 300 «стандартних» додатково ще й 61 950 гривень. А от долю житла головного рівенського комуніста Миколи Кухарчука вирішив сліпий жереб. «Свою трикімнатну квартиру я отримав ще за часів минулої каденції, — повідомив товариш Кухарчук свою «квартирну історію». — До цього жив у готелі, але коли підрахували видатки, то вирішили, що дешевше депутатам придбати житло. От якось у пожежному порядку мені сказали виселитися з готелю, я взяв своє ліжко і переїхав на квартиру». Помешкання Кухарчука невеличке — всього сорок квадратів, його народний депутат не обирав, тільки витягнув жереб із номером квартири — і все. Серед своїх сусідів Кухарчук має віце-прем’єра Кириленка та звичайних працівників апарту ВР і Держсекретаріату. «Не розумію, чому виникають спекуляції довкола цієї теми, — дивується товариш Кухарчук. — Хоча, напевне, багато хто паразитує на цій темі, маючи власне житло, домагається ще й компенсації від держави. Є незадоволені і серед моїх знайомих — але вони знають, що у будь який час можуть у мене заночувати, коли приїздять до столиці». Також у розмові рівенський комуніст натякнув на передісторію прийняття законодавчого врегулювання щодо депутатського житла — деякі депутати минулих скликань виявилися не надто доброчесними і відмовилися звільняти свої службові квартири. Здається, найгірше облаштувався у столиці з-поміж своїх колег народний депутат Сергій Олексіюк — на грошову компенсацію у 277 300 гривень зумів придбати тільки «хрущовку» у Святошинському районі. «Квартира маленька, але мені подобається той район і до метро близько, — розповів про своє життя-буття пан Сергій. — Я думаю, що житло депутатам повинно надаватися, так навіть дешевше для бюджету, ніж, скажімо, оплачувати проживання у готелі. Про меблі державі непотрібно думати, та й комунальні послуги я оплачую самостійно. До того ж, були випадки, що депутати намагалися якимись іншими шляхами вирішити своє квартирне питання. Тому краще хай буде все по закону». Таким чином усі без винятку колишні мешканці Рівного та уродженці навколишніх сіл, які здобули мандат народного депутата, стали тепер повноцінними киянами.
