Як створити родинне дерево?

2872 0

Ми у соцмережах:

Як створити родинне дерево?

Віднайти шляхетське коріння, дізнатися про долю репресованих родичів або ж проста цікавість до родинної історії — мотивація заглибитися в архіви може бути дуже різною, вважає Ігор Гошовський. Щоправда, йому пощастило, бо багато інформації про своїх предків дізнався від бабусі, тож мав від чого відштовхуватися у пошуках.

Гошовский

Ігор Гошовський разом із тіткою Аллою Машлай вивчають родовід
— Моя бабця знала свого прадіда — тож мав частину родинного дерева, фактично нічого для того не роблячи, — розповідає Ігор Гошовський. — Працював у архівах — зокрема, і в Рівненському. Перегорнув кілька сотень томів книг. Опрацьовував "Волынские епархиальные ведомости" Теодоровича. Полегшило пошуки те, що в родині багато священиків — бо вони, як відомо, родичалися між собою. Багато інформації отримав від родичів. Загалом, рід Червінських дослідив до початку XV століття і частково — Блонських. А Стефановичів — до XVII століття. Ще мені пощастило, що по кількох лініях у нас прізвище Гошовський, котре на Волині не характерне, але поширене на Галичині й відоме для тих, хто займається генеалогією. Навіть є копія грамоти, виданої у 1393 році королем Ягайлом засновникові роду Гошовських на володіння селом Гошів. Якщо порахувати, то це було близько 600 років тому — і в кожних сто років у середньому було чотири покоління. До того ж, всі мої родичі з Волині — лише Гошовські з Галичини. Єдиний мій предок неукраїнського походження — прабабця. Вона з чеських переселенців з Великої Омеляни. Знаю лише її ім'я. Доступ до архівів вільний та безкоштовний. Єдине, що потрібно, — знати, від чого відштовхуватися у пошуку. Наприклад, знати село, в якому мешкали предки. Універсальне правило — наявність метричної книги. Вона зазвичай складається з трьох розділів — записів про народжених, тих, що одружилися, і тих, що померли. Іноді окремо записували тих, хто римо-католицьку віру змінив на православну. Багато інформації також можуть надати свідоцтва про шлюб. — Це монотонна робота, адже приносять томи метричних книг. У них писали від руки, і почерк часто нагадував такий, яким лікарі пишуть діагнози. Іноді доводиться витрачати багато часу тільки щоб адаптуватися до почерку священика, — каже Ігор Гошовський. — Велика проблема, що метричним книгам по 100-250 років, вони в руках "розсипаються". Розгортаєш, а від них хмара пилу. Багато фондів взагалі знищено. Якщо вам пощастить і церква у місцевості, де жили предки, не згоріла — можна знайти запис про шлюб діда і дівоче прізвище прабабці та пошукати інформацію про її батьків. Таким чином, можна дослідити родовід до XVIII століття. Також є польські, католицькі архіви. Із "приходом" Росії був масовий перехід з греко-католицького віросповідання на православну віру. Типовий приклад — у родині моєї дружини, родовід якої я також дослідив. У прабабці дружини прізвище було Ціхотська, а вони навіть не знали, що польського роду. Виявилося, колись вони були римо-католиками. Ігор Гошовський наголошує, що неможливо передбачити, ким були предки. Велика ймовірність, що вони виявляться міщанами зі збіднілої шляхти. Бо якщо у XVII столітті прошарок шляхти становив до 15% населення, то у XVIII столітті єдине, що відрізняло збіднілих шляхтичів від простих селян, — те, що вони пам'ятали походження засновника родини і що в родини є свій герб. Тому і досі, каже, багато прізвищ простих селян мають характерне "польське" закінчення "ий". — У моїй родині мама знала, що зі знатного роду, а для батька це було відкриттям, — каже п. Ігор. — Знаходиш багато цікавого, вже коли починаєш "копати". Так віднайшов родинний зв'язок із багатьма відомими людьми. Зокрема, з поетом Празької групи Олексою Стефановичем у нас спільний прапрадід — Пилип Стефанович. Є родинний зв'язок із гумористом Руданським, письменником Булгаковим. Двоюрідна сестра мого прадіда була одружена з особистим лікарем царя Миколи II Сергієм Кострицьким. А от рідна сестра прадіда була одружена із Степаном Письменним — це був начальник канцелярії генерального штабу армії УНР, представник військового міністерства. Його розстріляли у 40-му році, коли прийшли до влади більшовики. А дітей вислали в Казахстан, де досі проживають їхні нащадки. Проте, зазначає Ігор Гошовський, не варто розраховувати, що в архівних документах знайдете більше, ніж ім'я родича, прізвище та дату народження. Хочете знати більше — потрібні додаткові матеріали. Зокрема, він про одного з найвідоміших представників роду — прадіда Христофора Блонського — дізнався з розповідей рідних і односельців та завдяки знахідці у садку. — Глава родини Блонських — по лінії моєї матері — Христофор був сином священика, — розповідає п. Ігор. — Але священиком він не став — коли закінчував семінарію, вирішив її покинути і пішов добровольцем на фронт. Під час першої світової війни був артилеристом на одному з найбільших кораблів Балтійського флоту Російської імперії. Коли демобілізувався, повернувся в село Кустин на Рівненщині. В 1942 році — коли відновилася українська церква — висвятився на священика. Створив аматорський сільський театр, з яким ставив п'єси українських класиків, підтримував зв'язки з націоналістичним підпіллям, писав українською мовою псалми для церковного хору, які, до речі, там співають до сих пір. Його досі пам'ятають у Кустині та в селі Михалківці, що на Острожчині. Син Христофора Блонського емігрував у Польщу. Разом із Лехом Валенсою був активним учасником руху "Солідарність". А записи та фотографії його батька знайшли у саду — там було все, що могло його скомпрометувати — бо мав відношення до УПА Тим більше, його батька, теж священика, колись виселили в Казахстан, викинули посеред степу... Нині Ігор Гошовський працює над сайтом — тут, не оббиваючи пороги архівних установ, можна буде віднайти інформацію про своїх предків. Ресурс планує запустити до кінця цього року. — У мене є фантастична мрія — не просто відсканувати архіви, а створити певну електронну базу даних, — каже Ігор Гошовський. - Над нею я працюю багато років. В ідеалі вона має бути такою, щоб будь-хто, внісши свої дані, міг отримати інформацію про своїх можливих предків. У реалізації ідеї розраховую на волонтерський рух. Є ще кілька цікавих моментів, про які поки не можу розповідати, але згодом самі побачите.
Анастасія АДАМЧУК.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також