Як у Рівному 100 років тому Різдво святкували

Хоча місцеві краєзнавці кажуть, що ця сторінка життя нашого міста — новорічно-різдвяні святкування — ще мало досліджена, однак з історичних та архівних джерел, а також публікацій у тогочасній пресі дещо дізнатися можна.

Доброчинність була в моді

Сто років тому основною прикметою наближення новорічно-різдвяних свят була доброчинність. Заможні й не дуже городяни напередодні Різдва та на Миколая поспішали зробити бодай якийсь внесок на користь бідних. На кошти, одержані від балів-маскарадів, передсвяткових розпродажів, влаштовували новорічно-різдвяні вечірки з ялинкою у дитячих притулках, пансіонах, гімназіях. У театрі Зафрана влаштовували благодійні вистави, кошти від яких надходили до сиротинців, притулків для престарілих, військовий шпиталь. На початку ХХ століття у Рівному на кожні 5 тисяч мешканців припадало по одному благодійному товариству. Лише товариств, що опікувалися малоімущими учнями шкіл та гімназій, було чотири. Дбала про незаможних містян і влада. Щоправда, найбільше це проявлялося, коли Рівне знову відійшло до Польщі. Наприклад, у 1929 році магістрат заснував Відділення грошової допомоги бідним та Будинок опіки над матір'ю і дитиною. В останньому видавали слаборозвиненим немовлятам молочні суміші та робили щеплення. А напередодні Різдва та на Миколая — готували подарунки. Не відставали від інших благодійників і власники Рівного князі Любомирські, оскільки місто аж до 1939 року залишалося приватновласницьким.

Передноворічне Рівне тонуло у темряві

Від дня Святого Миколая активну підготовку до Різдва, яке на той час було головним святом, починали власники магазинів, перукарень, фотоательє, кав'ярень та ресторанів, що розташовувалися у Рівному здебільшого уздовж сучасної вулиці Соборної. Вони завішували входи до закладів гірляндами, святково прикрашали вітрини. Щоправда, Рівне передноворічне столітньої давнини увечері потопало у темряві. Приватна електростанція володарів міста князів Любомирських, збудована у 1912 році, освітлювала лише вулицю Замкову, військові казарми та кілька будинків у центрі міста. Гасові ліхтарі також більш яскраво світили лише у центрі. І тільки у 20-х роках, після введення в експлуатацію міської електростанції, на вулицях міста почала подекуди з'являтися святкова ілюмінація. Основним осередком культурного життя тоді був замок Любомирських у родинному маєтку, розташований на території сучасної "Лебединки". Хоча споруда на початку минулого століття уже втратила свою колишню велич, але чудові зали на першому поверсі ще цілком були придатні для балів, спектаклів, виставок, музичних та мистецьких вечорів. Там їх і проводили до 1927 року, коли пожежа остаточно зруйнувала замок.

Сезон "корпоративів"

Після 25 грудня починався сезон, як нині кажуть, "корпоративів". Ще задовго до свят рівненське повітове староство було завалене проханнями від установ, громадських організацій дозволити провести бали-маскаради. Найгучніші та найяскравіші бали влаштовували місцеві чиновники та посадовці, інтелігенція, до складу якої тоді входили адвокати, лікарі, інженери. Це була довгоочікувана нагода для їхніх дружин "вигуляти" нові наряди. Благородна публіка веселилася на балах і маскарадах, які влаштовували у власних домівках заможні рівняни та в "присутствених" місцях. Зокрема, як свідчать архівні документи 1911 року, дворяни Рівного влаштовували новорічно-різдвяні бали у "Благородному собранії" (воно розташовувалося навпроти сучасного Екомаркету). Розкішні бали відбувалися у будинку очільника дворян Рівненського повіту Андро. Цей будинок зберігся майже у первозданному вигляді на вулиці Словацького, 7, де нині розміщується Державна пенітенціарна служба. У Будинку польського жовніра (сучасний Будинок офіцерів) проводилися офіцерські бали. Для середнього класу були вечірки у Громадських зборах. Незаможні рівняни вдовольнялися приватними вечірками у власних домівках. Одержані гроші від балів-маскарадів, лотерей та святкових продажів передавали на потреби благодійних організацій. Напередодні 1937 року рівненський повітовий староста започаткував таку традицію: щороку першого січня об 11-й годині в усіх храмах міста проводити урочисте богослужіння. А о 13-й годині — офіційний прийом у приміщенні Рівненського повітового староства. Як писала тоді газета "Ехо Ровенське", тривалі новорічно-різдвяні свята є непосильним тягарем для шлунків мешканців міста. Точних даних про те, чи встановлювали на вулицях міста сто років тому ялинку, поки що не віднайдено. Однак народні гуляння з військовим оркестром та феєрверками з нагоди Нового року і Різдва у Рівному відбувалися й тоді. З дозволу власника міста князя Любомирського такі святкові дійства влаштовували у його садибі на Гірці (теперішній парк імені Шевченка) та у 30-ті роки — у міському парку імені польського президента Мосціцького, за радянських часів — у парку імені Хрущова. Тепер на його місці — Палац дітей та молоді й занедбані залишки парку.