Як вкрали «Великого українця»

22.05.2008 10:10 Адміністратор

2748 0

Ми у соцмережах:

«Я міг би «трахнути» Бандеру Щербицьким, але не зробив цього, бо Щербицький — фігура з минулого…» — з цього зізнання почав виголошувати тост на фуршеті після фіналу «Великих українців» доктор історичних наук, професор, академік, екс-віце-прем’єр з гуманітарної політики Дмитро Табачник. Закінчення спічу було примирливим: «…але я вирішив обрати князя Ярослава Мудрого — фігуру, яка об’єднує Україну».

Свідками цього хвалькуватого самороздягання із «Хеннессі» в руці були кілька працівників «Інтера». Сором, шок і сміх — ці три емоції супроводжують реакцію більшості моїх колег і знайомих, які стежили за оприлюдненням результатів найсуперечливішого проекту телесезону на найпопулярнішому каналі країни. Шоу вдалося. Його подивилися мільйони українців, мобільні оператори і контент-провайдери заробили грошей, журналісти і режисери — набули цінний досвід у реалізації великого форматного шоу. Протягом серпня 2007–го — травня 2008–го у голосуванні взяли участь більше мільйона людей, які надіслали понад два мільйони смс, листів, анкет, зробили безліч телефонних дзвінків. Але це лише частина правди про проект. Отримавши після скандального фіналу певну порцію інсайдерської інформації, можу стверджувати — оголошені результати голосування, в якому нібито враховані 1 621 049 голосів телеглядачів, — масштабна маніпуляція громадською думкою. Відбулося викривлення образу країни, цинічне використання телевізійного проекту для задоволення дріб’язкових амбіцій політичних пігмеїв. Про це наприкінці цього тексту. На мій коментар для сайту «Телекритика», де я оприлюднив масштаби зовнішнього втручання у перебіг голосування, реакція була цілком передбачувана. Вустами генерального продюсера каналу Ганни Безлюдної мої слова щодо результатів голосування було названо «желанием некоторых политических сил использовать их в своих политических целях». Яких саме, на жаль, не вказано. Довідка — про всяк випадок — я не маю електоральних цілей, як Табачник, який балотується до Київради... Продюсер проекту Єгор Бенкендорф пішов ще далі: «Никаких фальсификаций и манипуляций в голосовании не было. Это просто больная фантазия Вахтанга Кипиани». Проект завершено, але з нульовою легітимністю переможця. Сподіваюсь, що власник ліцензії — ВВС — зацікавиться обставинами виборів українського «великого» №1. Адже «напёрсточничество» на останньому етапі шоу підриває довіру не тільки до результатів, але й до правил гри, розроблених британськими телевізійниками. Я радий, що ведуча проекту Ганна Гомонай теж приєдналася до вимоги провести аудит підсумків проекту: «Я переконана, що канал має провести «службове розслідування», оприлюднити всі дані про хід голосування. Принаймні за останній тиждень. Так само доцільно було б перевірити телефонні номери, з яких здійснювалися масові дзвінки. Тим більше, що автори проекту, англійці, цей шлях уже проходили. Якщо дані про фальсифікацію будуть підтверджені — результати програми, на мою думку, слід буде переглянути». Скласти уявлення про цинізм і нехлюйство організаторів цього безпрецедентного дійства можна, вивчивши таблицю №1. Цікаво, що тепер, після оприлюднення факту не просто брутального вкидання, але і відбору (!!!) голосів скажуть організатори? Цифри у першому стовпчику — це останні точні відомості, отримані від інтерівського дочірнього провайдера «ВИА Телепорт». Протягом місяця я отримував такі зведення кожного ранку. Потім під знущальним приводом і без доказів — що інформація про точну кількість голосів лідерів перегонів «гуляє по Києву», мене відсторонили, й генпродюсер Ганна Безлюдна залишила поточний контроль за собою. Це був перший дзвіночок — по суті, попередження про злочин, що готується. Коли не стало прямих підтверджень, ще два дні залишалася можливість фіксувати непрямі. Так, ввечері у вівторок, після трансляції фільму про Тараса Шевченка було оголошено, що протягом перегляду зафіксовано 9 тисяч голосів, з яких 8 тисяч — за великого Кобзаря, і він залишився на третьому місці. Наступного дня, у середу 14–го, за Ярослава Мудрого було віддано 11 тисяч голосів, а ще 5 тисяч — пішло у кошик до інших «великих». Остання цифра, до речі, безпрецедентна. Це єдиний випадок, коли під час фільму про конкретну історичну особу вона отримала третину голосів «мімо каси». Цікаво, кому пішли ці голоси? Припускаю, що Бандері і Шевченку. Принаймні так зробили деякі мої знайомі, відреагувавши на появу в кадрі ведучого Табачника, який російською мовою залякував глядачів тим, що якби не князь Ярослав, ми говорили б турецькою чи татарською… Цілком очевидно, що фантастичні цифри «за Ярослава» — виклик всім, хто не хоче сприймати «бабло побеждает добро» як аксіому. Цілий місяць — день у день — великий київський князь не піднімався вище четвертого місяця, а в останні дні просто-таки очолив рейтинг «народної підтримки». Ніби аж 40% українців, які взяли участь у проекті, віддали за нього свої голоси. А якщо порахувати лише останні два дні — то всі 64%! Режисер Станіславський відпочиває, коли народний депутат України Табачник на гроші кандидата в мери Горбаля відправляє сотні тисяч смс… За словами працівника штабу, застосовано дуже просту технологію — «Укргазбанк» виділив 550 тисяч гривень і по базі даних клієнтів і від їхнього імені, і, звісно, без їхньої згоди згенерували через комп’ютер рівно стільки «голосів», скільки було заплановано. Організатори накрутки так намагалися якомога сильніше підняти Табачника і «трахнути Бандеру», що з якогось дива вилучили реальні отримані голоси у двох номінантів на звання найвизначнішого з українців. Зверніть увагу на цифри навпроти прізвищ Сковорода і Лобановський. У п’ятничному фіналі голосів у них виявилося менше, ніж було вранці у вівторок. Може таке бути? Тим більше, що за останні дві доби наш видатний тренер і мандрівний філософ отримали відповідно 8 696 і 18 829 голосів. Це ще один доказ того, що цифрами маніпулювали і… не догледіли. Ексцес виконавця, як кажуть криміналісти. Близькі до «регіоналів» медіа тепер розповідають казки про напади «ярославоманії» — мовляв, народ самоорганізувався і почав масово віддавати трудові гривні у кошик проекту. Для легітимізації вкидання невідомі добродії проплатили ротацію запущеної у фінальний день по східноукраїнських радіостанціях брехливої інформації про те, що ніби основна боротьба точиться між князем і провідником ОУН. Але ж це не так — за добу до кінця голосування Бандера залишався першим, а Ярослав — четвертим, відстаючи приблизно на 140 тисяч голосів! Цікаво, хто проплатив рекламу на FM–станціях? Чи не Партія регіонів, чільним членом якої є власне Дмитро Табачник? І звідки у замовників закрита інформація про те, що Бандера є лідером? Питання риторичне... Завдяки людині, яка працює в одній з компаній–операторів мобільного зв’язку, ми можемо побачити дещо зі статистики за 15-16 травня, яку на «Інтері» не випадково засекретили (файл є в розпорядженні «Української правди»). При цьому не будемо забувати, що в Україні є кілька компаній, які надають послуги мобільного зв’язку, і частина смс-потоку могла бути скерована й через них. Ці дані щодо 350 тисяч «організованих» голосів за Ярослава Мудрого будуть передані ВВС — аби знали. Масштаби вражають — мені вдалося нарахувати 104 номери телефонів, з яких було послано понад тисячу смс на перемогу «батька, тестя і свекра всієї Європи». Разом це дає майже 90% всіх зарахованих «волеизъявлений» за Мудрого–Табачника. Судячи з усього, без використання технічних засобів не обійшлося — оскільки той номер, з якого надіслано найбільше — 15 454 голоси — відправляв смс–повідомлення великими пакетами. Почалося «бомбардування» з цього номера 15 травня близько 20-ї вечора. За годину було направлено 256 смс, відтак за кожну наступну — 551, 883, 744, 516, 819, 1031… І так далі — з однією годинною перервою! — аж до 15–ї дня фіналу. І ось що з цього вийшло. Отак кувалося залізо «регіональної» перемоги, не відходячи від каси:

15.05-16.05.

Ярослав Мудрий

348 017

Микола Амосов

21 082

Валерій Лобановський

18 829

Степан Бандера

9 342

Григорій Сковорода

8 696

Богдан Хмельницький