Чи може щось дратувати більше, ніж нудне, безкінечне очікування в черзі? Виявляється, наша реакція значною мірою залежить від форми черги, а також від того, за чим ми стоїмо та з якої країни походимо.
Туристи чекають у черзі, щоб потрапити на Ейфелеву вежу — приємна черга?
Чи то на Вімблдонському стадіоні, чи на станції Ватерлоо — британці відомі своєю здатністю утворювати ідеальні черги. Навіть під час заворушень 2011 року мародери, які грабували магазини, дотримувалися принципу «перший бере той, хто прийшов першим». «Не можу уявити собі жодну іншу країну, мешканці якої, грабуючи магазин, вишикувалися би в чергу», — розповідає професор Массачусетського інституту технологій і світовий експерт у питанні черг Ричард Ларсон.
А авторка книжки «Спостерігаючи за англійцями» Кейт Фокс пише, що коли мешканці Туманного Альбіону стають у чергу, ними, безумовно, керує вроджене почуття справедливості (fair play). До того ж й практики в них вистачає. Середньостатистичний британець проводить у чергах в магазині один рік, два тижні і один день, а в дорожніх заторах — рік і три місяці.
Професор Ларсон, як і багато інших соціологів, вважає, що те, як люди утворюють чергу, насправді може багато розповісти про їхнє походження. У Сполучених Штатах, приміром, за формою черги можна навіть визначити, з якого ви міста. «У Вашингтоні в чергу стають у будь-якому місці на вулиці. Держслужбовці, приміром, знають, що автобус зупиняється на цьому місці о 4:05, і вони покірно чекають на тротуарі, стаючи одне за одним, — хто прийшов першим, той перший і поїде. Нічого подібного я не бачив ані в Нью-Йорку, ані в Бостоні».
Втім, якою б ідеальною не була черга, аби вона добре функціонувала, вона має бути чесною. Саме заради справедливості й почали огороджувати черги стовпчиками з мотузками. У такій черзі кожний, хто прийшов після вас, не має жодного шансу «перестрибнути» вперед.
На думку психологів, тих, хто стоїть у черзі, найбільше дратують три чинники: вимушене нудьгування, необхідність чекати більше, ніж ми припускали, і головне — розумники, які намагаються пролізти без черги. Якщо прибрати принаймні один з цих факторів, кажуть дослідники, люди почуватимуться краще. Подолати нудьгу, приміром, досить легко. Так, коли мешканці висоток у Нью-Йорку в середині XX століття скаржились на затримки ліфтів, біля них встановили дзеркала. Це несподівано вирішило проблему. Тепер, очікуючи ліфт, можна було поправити зачіску або згаяти час, потайки роздивляючись сусідів.
Не менш важливими виявляються й останні моменти очікування. Дослідники з'ясували, коли черга, приміром, прискорюється в кінці, ми сприйматимемо досвід більш позитивно, навіть якщо більшу частину очікування ми почувалися нещасними, проклинаючи подумки людину попереду.
Але черги мають й іншу дивну рису. Наприклад, коли ми бачимо натовп людей у черзі, іноді у нас виникає непереборне бажання приєднатися. Черги можуть свідчити про наявність чогось цінного, а також про необхідність розподіляти обмежені ресурси. Під час Другої світової війни за бензином та продуктами харчування постійно стояли черги, і люди приєднувались до черги, навіть не знаючи, за чим вона. Вони були впевнені, що в кінці черги зможуть отримати щось цінне. Це наочний приклад психології натовпу. «Це стадний інстинкт. Ви боїтеся упустити щось важливе», — додає професор Моран із Ліверпульського університету.
