Все частіше громадяни намагаються вирішувати спірні питання в суді. Про порядок звернення до суду, зміст і форму судових документів та про інші важливі для судової процедури подробиці ми попросили розповісти адвоката Олександра Бражнікова.
— Провадження в цивільній справі може бути порушене лише за заявою певної особи. Нині, як відомо, цивільний процес грунтується на засадах змагальності й диспозитивності, а тому особливого значення набуває зміст позовної заяви, на підставі якої порушується справа. Відповідно до чинного раніше законодавства зміст позовної заяви такого значення не мав, оскільки суд був зобов’язаний за власною ініціативою збирати докази незалежно від посилання на них у позовній заяві, пропонувати позивачеві змінити або доповнити підстави позову тощо. Із внесенням змін до процесуального законодавства становище істотним чином змінилося: на сьогодні повноваження суду обмежені позицією сторін, які одержали можливість повною мірою самостійно розпоряджатися своїми правами і набули обов’язку доказувати в суді свої вимоги і заперечення. Тепер лише від позивача залежить, до кого і з яких підстав заявляти вимогу, а від відповідача — визнавати її повністю або частково чи заперечувати проти позову. Додержання належної форми позовної заяви — одна з важливих умов здійснення права на пред’явлення позову. Позовна заява подається обов’язково в письмовому вигляді та повинна містити такі реквізити: 1. Назва суду, до якого подається заява. 2. Точну назву позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, а також назву представника позивача, коли позовна заява подається представником. 3. Зміст позовних вимог. 4. Виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги. 5. Зазначення доказів, що стверджують позов. 6. Зазначення ціни позову. 7. Підпис позивача або його представника із зазначенням часу подання заяви. До позовної заяви додаються письмові докази, а якщо позовна заява подається представником позивача — також доручення чи інший документ, що стверджує повноваження представника. — Коли і як особа, до якої звернуто позов, дізнається про залучення її до судового процесу? — Відповідно до конституційної засади про рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом відповідачу надано низку прав для захисту від заявлених позовних вимог. З цією метою позивач повинен подати позовну заяву з копіями відповідно до кількості відповідачів у справі, а також копії всіх доданих до заяви документів, котрі в процесі підготовки судом справи до розгляду в обов’язковому порядку вручаються відповідачу. Це дає змогу відповідачу підготувати відповідні правові способи захисту від заявлених вимог, а також за наявності підстав порушувати питання про зупинення чи закриття провадження в справі, залишення заяви без розгляду та вчинення судом інших процесуальних дій, передбачених ЦПК. Відповідач інколи може мати й самостійну вимогу до позивача, котру за змістом можна протиставити вимозі позивача. В такому разі він може заявити зустрічний позов — самостійну вимогу відповідача до позивача для сумісного розгляду в одному процесі первинного і зустрічного позовів. — На кого покладається доказування своєї правоти у судовому спорі? — У змагальному процесі, яким він є нині, суд перестав буди «слідчим у цивільних справах», до обов’язків якого раніше було віднесено збирання доказів за власною ініціативою. Тепер, обов’язок доказувати фактичні обставини, які мають значення для справи, покладено на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. Всі докази у справі сторони та інші учасники процесу зобов’язані надати суду, який розглядає справу по суті. На цю вимогу закону слід звернути особливу увагу, оскільки при перегляді рішень в апеляційному та касаційному порядку нові докази дослідженню й оцінці, як правило, не підлягають. — Якщо учасники спору не погоджуються з рішенням суду, в які інстанції вони можуть його оскаржити? — Відповідно до прийнятих у червні 2001 року змін до ЦПК України перегляд судових рішень (ухвал) здійснюється в апеляційному та касаційному порядку. Звертаю увагу на те, що як апеляційні, так і касаційні скарги подаються через суд першої інстанції, в якому знаходиться справа, а не шляхом надіслання їх безпосередньо апеляційному суду чи Верховному Суду України. Додержання порядку оскарження є обов’язковим, оскільки в разі його порушення суди змушені пересилати такі звернення до належних судів, наслідком чого є подовження терміну перегляду справ. — З якого часу судове рішення набирає сили закону? — За загальним правилом постановлені судами першої інстанції рішення набирають чинності після їх перегляду в апеляційному порядку за умови, що апеляційна інстанція не знайшла підстав для їх скасування. Звичайно, що надані поради не претендують на повноту, оскільки за їх межами залишається безліч інших питань, пов’язаних з розглядом цивільних справ у першій інстанції, апеляційному та касаційному порядку. У всякому разі, звертаючись до суду, радив би скористатись допомогою фахівця в галузі права, детально ознайомитися з нормами ЦПК України, якими врегульовані питання, пов’язані з пред’явленням позову, процедурою розгляду справ у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
