Після «переможної» сесії обласної ради, на якій депутати висловили недовіру голові облдержадміністрації Василю Червонію, чимало рівенських політиків нетерпляче чекали на рішення Президента. Та втішна новина з президентського Секретаріату ні в обіцяні Віктором Ющенком «чотири дні», ні протягом наступного тижня так і не надійшла. Тим часом «приречений губернатор» сам подався до найвищих кабінетів. Правда, на вже ніби домовлену розмову з Президентом йому особисто потрапити не вдалося — в останній момент «формат зустрічі», як кажуть, змінився.
Проте за однопартійця замовив слово Юрій Костенко. І минулої п’ятниці прес-секретар Президента Ірина Геращенко повідомила, що рівенський «губернатор» Василь Червоній буде звільнений з посади, але... після завершення відпустки: — Пан Червоній звернувся з проханням про відпустку до Президента України. Він має на це конституційне право, і звільнення має відбутися в правовому полі — після відпустки і після усіх формальностей. Тобто це справа часу. На таку несподівану новину рівенські політики відреагували по-різному: хтось чи не вперше не зронив і слова на черговому засіданні сесії облради, хтось поїхав шукати правди до столиці. Воно й не дивно, адже «справа часу» може затягнутися на 45 днів — саме на таку відпустку має право голова облдержадміністрації. Звісно, відпустка Червонія не так надійно гарантує збереження «губернаторської» посади, як лікарняний його колеги й однопартійця Євгена Жовтяка з Київської області. Адже Президент у будь-який час може відкликати з відпустки свого призначенця. Та все ж... Згідно з підписаними самим Президентом паперами, відпустка Червонія (вже друга за цей рік) почалася з 15 травня. Та замість того, щоб не марнувати відпочинку та зранку відправитися на риболовлю на ставки під селом Ганнівка, досить впевнений у собі відпускник вирішив, вочевидь, нагадати, хто залишається «в домі господарем». А тому особисто провів оперативну понеділкову нараду в ОДА. На цій нараді пан Червоній особисто заслуховував, давав завдання та вказівки обласним чиновникам, наголошуючи на тому, що й контролюватиме виконання цих доручень. Ще й попередив, що відпочиватиме не десь за кордоном, а поруч, у межах Рівенщини, лише «на півдня-день вирушаючи до Києва». Таку наругу Василя Червонія над своєю відпусткою перший заступник голови обласної ради «нашоукраїнець» Валентин Королюк вважає порушенням трудового законодавства України, зокрема закону «Про відпустки». З того всього навіть особисто звернувся до Президента з проханням «якомога швидше втрутитися у ситуацію та зняти напругу в регіоні у зв’язку з перебуванням на посаді голови облдержадміністрації Василя Червонія, а також розпочати формування нової дієздатної команди професійних управлінців». Свій погляд на підписану Ющенком відпустку Василя Червонія мають й інші політичні діячі Рівенщини. Та чи не найоригінальніше в цій ситуації зорієнтувались меткі на слово рівенські кавеенівці: «Заліз губернатор на черешню ягідками поласувати та й застряг на дереві. — Тож візьміть та зніміть його, — радять люди. А їм відповідають: — Ви що! Василя ж може зняти тільки сам Президент! Поки він Указ не підпише — ніхто його не зніме».
Як часто вам доводилося брати відпустку? З таким запитанням ми звернулися до колишніх голів Рівенської облдержадміністрації. Микола Сорока,голова РОДА у 1997-2005 рр.: — Відпочивати доводилося нечасто, оскільки було чимало справ, які потребували постійного мого втручання як голови ОДА. Були такі роки, коли взагалі відпусток не брав. Коли все ж таки випадала нагода відпочити, то рідко виїздив з країни. У телефонному режимі й під час відпустки постійно доводилося вирішувати робочі питання. Роман Василишин, голова РОДА у 1992-1997 рр.: — Я оце тільки використовую свою відпустку, належну мені як голові обласної ради. Нарешті знайшовся час для відпочинку. А коли був на посаді керівника області, то рідко вдавалося взяти відпустку (45 днів) цілком. Відпочивав 3-4 дні й знову на роботу кликали невідкладні справи. Завжди щось знаходилося — то посівна, то опалювальний сезон, то ще якась оказія. Зрештою, такі випадки передбачені законодавством — і за невикористану відпустку отримував грошову компенсацію.
