З туберкульозом — у суд

Три протитуберкульозні лікарні — в Острозі, Вербі та Володимирці — нових пацієнтів не приймають, доліковуються лише ті, що були. Адже обласна рада вирішила закрити ці медзаклади. Тож усі, хто нещодавно дізнався про свою хворобу, змушені з районів громадським транспортом добиратись на діагностику та лікування до спецдиспансеру в Рівному. І хоч таке рішення прийнято ще кілька місяців тому, і пацієнти, і медперсонал протитуберкульозних закладів не перестають обурюватись. Врешті-решт емоції, з допомогою юристів нардепа Вознюка, вилились у судовий позов з вимогою скасувати рішення обласної ради. У вівторок Рівненський окружний адміністративний суд почав слухання цієї справи.

Коментарі

Юрій Вознюк, народний депутат України: — Майже двадцять років Україна має статус країни з епідемією туберкульозу. Незважаючи на це, влада закриває спеціалізовані медичні заклади. Я розумію, що потрібно економити бюджетні кошти, але не так. Цю категорію хворих потрібно було, навпаки, ізолювати, щоб не заражали інших, та забезпечити їм належне лікування. Влада ж змушує хворих на туберкульоз із районів їздити в громадському транспорті до обласного центру, тим самим наражаючи на небезпеку захворіти інших людей. Перед прийняттям такого рішення мали б провести громадські слухання. Цього не було зроблено. Галина Кондратюк, старша медсестра Острозької протитуберкульозної лікарні: — Проти закриття протитуберкульозних лікарень виступають не тільки медики та пацієнти. В Острозі люди обурені перспективою їздити в маршрутках до Рівного поруч із туберкульозними хворими. Адже хворий на відкриту форму туберкульозу за 40 хвилин їзди в маршрутці інфікує двох-трьох пасажирів. До нас вже приїжджала комісія з облуправління охорони здоров'я. Обіцяли більшість медичного персоналу після закриття лікарні працевлаштувати. Втім, всі добре розуміють, що це нереально. Мені запропонували сестринську посаду в Острозькій психлікарні. Там зарплата набагато нижча й умови роботи гірші. Просилась в обласний протитуберкульозний диспансер — сказали, немає місць. Ростислав Рожанський, гендиректор Рівненського територіального медичного об'єднання "Фтизіатрія", головний лікар Рівненського обласного туберкульозного диспансеру: — Наведу кілька цифр і все стане зрозуміло. У Житомирі — один протитуберкульозний медзаклад, в Тернополі — три, у Києві п'ять. А на Рівненщині — аж сім. В усіх цих закладах, окрім обласного диспансеру, обладнання застаріле. Тому всі аналізи та перше лікування нововиявлені хворі отримують саме у нас. На базі обласного диспансеру працює єдина в області медична комісія, яка на основі результатів аналізів встановлює діагноз туберкульоз і призначає відповідне лікування. Якщо в організмі хворого виявлено велику кількість мікобактерій туберкульозу, госпіталізуємо та лікуємо тут. Маємо для цього усі необхідні медпрепарати. Якщо ця кількість незначна, призначаємо лікування вдома. В районні протитуберкульозні лікарні направляли пацієнтів лише доліковуватись. І в цьому позитиву жодного, оскільки в невеликій лікарні на 50 ліжкомісць немає змоги, як у нас, відокремлювати хворих з різними формами туберкульозу. Відтак, були випадки повторного зараження. Зараз у нашому диспансері лікується 230 хворих, а розрахований він на 370 місць. Переважна більшість хворих — саме з районів. Вони і раніше їздили громадським транспортом. Проблеми в цьому немає, оскільки, щоб заразити туберкульозом здорову людину, потрібен більш тривалий і тісний контакт, ніж півгодини їзди в маршрутці. Після відповідного курсу лікування пацієнта виписуємо, і він продовжує лікуватись вдома. Медикаменти вони можуть отримати у фельдшерсько-акушерських пунктах або у лікаря-фтизіатра, які є в кожному районі. Таким шляхом лікування пішли усі цивілізовані країни і за короткий час досягли позитивної динаміки. Приміром, Грузія, яка п'ять років тому мала рівень захворюваності на туберкульоз набагато вищий, ніж на Рівненщині, має зараз один протитуберкульозний диспансер на 400 ліжок, а рівень захворювання знизився втричі. Пацієнти самі просяться до нас, бо розуміють, що вся необхідна база для ефективної діагностики та лікування туберкульозу є тільки в нас. Це логічно. Бо ставити дороге обладнання в невеличкі лікарні, які майже ніколи не заповнені повністю, економічно недоцільно. Проти закриття трьох протитуберкульозних лікарень в районах найбільше виступають медсестри та санітарки, оскільки влаштуватись на роботу з такими надбавками за шкідливість та інтенсивність роботи, які були в протитуберкульозних лікарнях, молодшому медичному персоналу дуже складно. Якщо всі лікарі вже отримали пропозиції щодо працевлаштування, то із санітарками та медсестрами ситуація складніша.