Важко стало останнім часом трудовому канцелярському люду, змученому мінливою політичною погодою за стінами кабінетів. Змушені чиновники обережно вибудовувати таку лінію поведінки, щоб догодити новому керівництву адміністрації.
Що ж, напевне, для реалізації масштабних урядових завдань потрібні нові кадри. Але де ж вони? Пряме президентське правління не введеш, а починаючи від посад начальників управлінь та відділів, звільнення провести не так вже й легко. Немає законних підстав — бо чиновники, вони ж теж, виявляється, люди, теж перебувають у трудових відносинах з установами і теж користуються всіма правами найманих працівників. От і виходить, що нову урядову політику в низах проводитимуть ті ж самі люди, керуючись, звісно ж, тими самими уявленнями і методами. Можливо, саме тому і не упускає можливості й сам голова ОДА, і його заступники нагадати керівникам про совість: мовляв, якщо така субстанція є в наявності, то сідай і бігом пиши заяву про звільнення. Не всі пишуть, не всі сідають за стіл, не всі можуть собі дозволити піти на кількатисячну міліцейську пенсію. Тому і шукають нові підходи — от, наприклад, начальник обласного управління освіти раптом виявив, що «з особливою гостротою постала проблема патріотичного виховання». Буде пан начальник з незмінним успіхом впроваджувати, напевне, лекції з історії помаранчевої революції, можливо, і сам у конспект лекцій рядочок впише. Можливо, тому і голова облдержадміністрації, зрозумівши свою до певної міри безсилість у докорінній кадровій перебудові бюрократичного апарату, звернувся до мешканців Рівенщини: так, мовляв, і так, «нині діючий порядок призначення і звільнення працівників керівної ланки є досить громіздким і не дозволяє на місцях оперативно вирішувати питання кадрового забезпечення». І заявив таке, від чого мурашки по спинах держслужбовців повинні були б забігати: «Отже, існує необхідність перегляду порядку призначення та звільнення з посад керівних працівників місцевих органів виконавчої влади». Від слів — до діла і, напевне, вже найближчим часом голова адміністрації, він же народний депутат, винесе на розгляд парламенту якийсь такий закон. Хоча й законопроекту про люстрацію його авторства більш ніж достатньо, щоб «переглянути порядок». Немає чиновнику життя, та й годі. Забирають у бідного чиновника останні радощі. Крім того, що заборонили хабарі брати, то відтепер ще й курити і пити в приміщеннях адміністрації, виявляється, не можна. Тож на казенних сортирах з’явилися таблички «Місце для паління», тепер там не лише потребу можна справити, але й сокиру повісити. Табличок «Місця для розпиття спиртних напоїв» ще не придумали. А так хочеться розважитися… Ще не було заборони займатися службовими романами, але мораль ніби не дозволяє і потім доводиться гріхи довго замолювати. Що ж, у такому разі для духовної релаксації настійно рекомендує керівництво відвідувати церковні служби, в яких саме храмах — не уточняється, але якщо зважити на бажання держслужбовців потрапити на очі високому начальству, то очевидно, що невдовзі деякі культові споруди Рівного будуть недосяжними для звичайних мирян. Уявляєте — повний храм бюрократів? І всі зі свічками. Жити доведеться на одну зарплату — за прикладом голови облдержадміністрації. Але, може, він поспішив, роблячи такі заяви, може, передумає — зарплати ж голови облдержадміністрації та нардепа — не одне й те саме. Що й не кажіть: 560 гривень на місяць — хоч і гроші, але чи на них із численними родичами протримаєшся? У чиновників рангами нижче і зарплата менша, радують тільки різні доплати, але й вони «світять» тільки дуже досвідченим з великою вислугою. Ще є премії — але й ті, нараховані за січень, пан голова з притиском запропонував повернути як незаслужені, щоправда, не уточнивши, куди або кому «незаслужені» гроші здавати. Одна тільки радість — кажуть, тепер платити за свої посади чиновники не будуть, целофанові пакети з грошима з районів у Рівне вже не вирушать. Тільки чи потрібна така робота і задарма?
