Про існування так званого проблемного житла відомо усім. Де б ви не жили, хоч у власному будинку на околиці, хоч у «сталінці» чи «хрущовці» у центрі міста, хоч у панельній багатоповерхівці одного із мікрорайонів, у вас точно є сусіди, які не доглядають за своїм житлом, залишаючи його напризволяще. Це або старі самотні люди, або молоді, схильні до алкогольно-наркотичного способу життя. Також відомо, що контроль за таким житлом вже не перший рік утримує не законно обрана нами влада, а бандити, які спритно роблять проблемне житло своїм, залишаючи законним власникам лише право на спогади. Або на звернення до газети.
Життя родини Якимчуків спершу нічим особливим не вирізнялось від тисяч таких же родин у місті. Валерій працював на заводі тракторних агрегатів, Євгенія — у проектному бюро. Вони ростили двох синів. Втративши роботу внаслідок скорочення виробництва, Якимчуки стали безробітними і пішли торгувати на ринок. Так, як і усі, Якимчуки пили горілку. Причому так багато і регулярно, що старший син Сашко відчув відразу до оковитої і став наркоманом, пронісши потяг до наркотиків крізь армійську службу. Приїхавши у 1999 році з війська у відпустку, Сашко побився із п’яним батьком. Оскільки нетверезого визначити легше, ніж наркомана, до міліції забрали батька. Звідти Валерій Якимчук цілком прогнозовано потрапив до реанімації. Міліціонери сказали, що він від них втік. За три тижні 44-річний Валерій помер. Через рік Сашко повернувся із війська з тим самим потягом до наркотиків. Невдовзі він зник з дому. Рідня довідалась про його смерть з... телевізійних новин. Там йшлося, що у під’їзді одного з будинків знайдено мертвим невідомого, який помер від передозування наркотиків. Сашку було 23 роки. За квартиру платити було нічим, отож із двокімнатної, яку мали у центрі Рівного, Євгенія Якимчук разом із молодшим сином Сергієм переїхала в однокімнатну квартиру на вулицю Корольова, обмінявшись таким чином житлом з одним з рівненських експертів. Напевно, вже тоді житло Якимчуків потрапило «на облік» до певних неофіційних структур. Причина була проста — спосіб життя двох із чотирьох представників родини Якимчуків, які залишались живими, був таким, що їхня смерть або зникнення нікого особливо не здивували б. Так врешті і сталося. У 2004 році зникла Євгенія Якимчук. Її знайшли мертвою в каналізаційному колодязі в мікрорайоні «Ювілейний». Останній із Якимчуків — молодший син Сергій звільнив квартиру у трохи інший спосіб — він був затриманий за крадіжку 150 гривень у батька свого знайомого. Отут у квартиру і заселилися нові «господарі». Їм на заваді ледь не стало наше гуманне правосуддя, яке звільнило Сергія Якимчука з-під варти після того, як він був засуджений за крадіжку і отримав умовний термін ув’язнення. Намагання останнього із Якимчуків змінити камеру слідчого ізолятора на оселю батьків були марними: у квартирі вже жив такий собі Вадим, який відмовився пустити до зайнятого ним житла законного власника. Як саме це відбувалося, достеменно невідомо. Свідчення спадкоємців Якимчуків навряд чи є цілком достовірними. За їхніми словами, новий мешканець спочатку попросив час на виселення і згодився щось платити Сергієві. А згодом той ніби попросив у родичів, які зберігали документи на житло, віддати їх йому, бо цього вимагають «бандити». Завершилось усе так, як найчастіше і завершуються подібні історії. У травні 2006 року Сергій помер. Знайшли його тіло на території одного із дитячих садків. Експерти сказали, що Сергій помер від… переохолодження. Так його і поховали, не довідавшись про справжню причину смерті. Після цього родичі Якимчуків подали документи до нотаріальної контори, аби отримати спадщину. Там їм повідомили, що на це житло вже є інша заява. На спадщину претендував той самий Вадим, який вселився у квартиру заарештованого Сергія. Він подав нотаріусу розписку, в якій було написано, що Сергій «отримав від квартиранта 10 тисяч доларів у рахунок передоплати за квартиру, а після передачі ще 5 тисяч гривень, зобов’язується переоформити квартиру на жильця». Всі намагання законних спадкоємців повернути житло успіху не мали. Довівши, що розписка написана не Сергієм, що після висновку експертизи підтвердив новий «власник», родичі Якимчуків домоглися-таки свого права на спадщину Якимчуків у вигляді однокімнатної квартири. Залишилось небагато — виселити звідти того самого Вадима. Виконавча служба досі не змогла виконати рішення суду про його примусове виселення. Справу про злочинне заволодіння квартирою три роки поспіль «перекидають» від слідчого до слідчого. Прокуратура щораз письмово доповідає законним спадкоємцям, що справа перебуває «на контролі». Міліція ніяк не може допитати Вадима, який тій міліції не відчиняє двері. То, може, підключити до справи того самого «авторитета», якого возить незаконний мешканець проблемної квартири? Прізвище його добре відоме начальнику обласної міліції Ярославу Голомші. Може, всі разом вони таки відкриють ту квартиру, а заодно і завісу таємниці над механізмом захоплення проблемних квартир різноманітними вадимами.
