Кожна річ, якою ми користуємося на роботі чи в побуті, колись була кимсь винайдена. Хтось свій винахід патентує, інший не проти, щоб його відкриття стало суспільним надбанням, не принісши йому матеріальної вигоди. Іноді ідея винахідника спершу може викликати тільки сміх, настільки дивакуватою і нереальною вона видається. Проте патентний повірений України, керівник Рівненського регіонального центру з інвестицій та розвитку Юрій Трачук пересвідчився на власному досвіді: першому враженню довіряти не можна.
— За останні три роки до нас надійшло близько 50 заявок на реєстрацію винаходу та 100 — на реєстрацію корисної моделі, — говорить Юрій Трачук. — Корисна модель — це покращений варіант вже раніше винайденого. А винахід, зрозуміло, — це щось зовсім нове. Патентний повірений, до якого звернувся винахідник, мусить перевірити, чи не винайшов хтось цієї речі раніше будь-де у світі. І тільки після того винахідник отримує патент. Також варто відрізняти винахід від відкриття. Це можна зрозуміти на простому прикладі. Якось до нас звернулася людина, яка принесла написане на папірці речення приблизно такого змісту: «Така-то речовина при такій-то температурі нейтралізує мікроби». Людина попросила запатентувати це її відкриття, однак в тім-то й справа, що на відкриття патент не видається, а лише на його практичне застосування.
Пропозиції різні: від могил до хмар Виявляється, мешканці Рівненщини — активні винахідники. Причому мислять вони доволі нестандартно. — Я пригадую п’ять винаходів, які вразили особисто мене своєю незвичайністю, — розповідає п. Юрій. — Перший — це спосіб поховання та зберігання тіла померлого, запропонований одним рівнянином. Винахідник пояснив, що могили, а часто й цілі цвинтарі, нищать паводки та зсуви. Від цих природних впливів труни навіть можуть з’являтися на поверхні, а тіла, які вже почали розкладатися, заражати воду. Принаймні це не поодинокі випадки, які траплялися в інших країнах. Отож цей чоловік, до речі, вже старшого віку, запропонував класти труну у герметичний контейнер, поміщений у землю. Оскільки труна не має контакту із землею, то будь-які природні явища їй не загрожують. Цей же рівнянин запропонував систему контролю за якістю обслуговування могил у зв’язку з тим, що є чимало на це скарг. Не вдаватимуся в деталі, але ця система передбачає комп’ютеризований нагляд за могилами, близькі захороненої там людини зможуть на моніторі побачити, як виглядає могила прямо зараз, ввівши свій логін та пароль на відповідному сайті. Ще два винаходи, про які розповів Юрій Трачук, належать двом друзям зі Здолбунівського району. Перший з них вигадав аерорекламування. Коли перебував на даху свого будинку, то помітив, що сусідні дахи утворюють разом величезний знак запитання, це й підштовхнуло до думки запропонувати спосіб, за яким можна виготовляти рекламу на будь-яких ділянках місцевості так, щоб їх можна було оглядати з літаків. Інший вигадав рекламування на хмарах. Спосіб передбачає використання потужного проектора, що світить крізь заздалегідь підготовлене лекало та відображається на хмарах в точках їхньої найбільшої густини, даючи зображення, яке можна побачити із землі. Наскільки дієвий цей спосіб — поки що не перевірено. — Є винаходи, які викликають спершу сміх, а потім розумієш, наскільки ти міг помилятися і твоя думка є суб’єктивною, — каже Юрій Трачук. — Одним з таких для мене був універсальний діагностичний підгузок. Відповідно до ідеї винахідника, у підгузку розміщують тест-смужки, які показують температуру тіла, аналіз сечі та калу. Відповідно до результатів тестування визначають певні захворювання. Звичайно, такі тести проводять лише для новонароджених та літніх людей. Коли я вперше зіткнувся з цим, винахід не міг не викликати в мене посмішку. Проте зараз я не здивуюсь, якщо їх уже почали виготовляти — на сході України, куди переїхав винахідник. Принаймні в Німеччині уже працюють над подібною ідеєю, поставившись до неї цілком серйозно. І тепер я розумію чому: батьки купуватимуть усе, що спрощуватиме їм догляд за дитиною, адже, якщо пригадати, не так давно наші батьки користувались лише пелюшками. І, можливо, колись комусь і підгузок видався смішною вигадкою.
Винаходять «для себе» і «для всіх» Не всі винаходи, за словами патентного повіреного, мають практичне застосування: — До нас звертається багато різних вигадників, які виготовляють справді цікаві й неординарні речі, в основному — з відходів. Це можуть бути конструктори, інтер’єрні речі. Так, вони відповідають усім умовам винаходу — є науково-технічною творчістю, новинкою, яку ніхто до цього не робив. Але й після цього її ніхто не повторить, настільки ця річ є авторською, виконаною лише його технікою, до якої інший не додумається. Тому таким людям не рекомендуємо оформляти патент. Є люди, які звертаються до нас, не прагнучи запустити свій винахід у виробництво. Наприклад, до нас звертався чоловік, який винайшов унікальний спосіб збору меду за допомогою винайденого ним апарату, інший вигадав такий спосіб збору березового соку, щоб у пляшку, в яку стікає сік, не потрапляли комахи та інша органіка. Вони зробили ці винаходи для себе, але їм було важливо отримати на них патент, який посвідчує, що тільки вони можуть використовувати цей спосіб і ніхто інший без їхнього дозволу. До нас звернувся також науковець, винахід якого базувався на теорії, подібній до вічного двигуна, тобто такій, якої не існує на практиці. Патент на корисну модель був потрібен йому лише для ілюстрації кандидатської. Проте є рівняни, винаходи яких набули чи, цілком можливо, ще набудуть широкого розповсюдження, якими б, здавалось, нереальними для застосування вони не були б. — Наскільки мені відомо, способом захоронення могил та новими ідеями щодо реклами, про які я розповідав, зацікавились в Києві, — каже Юрій Трачук. — Винаходи рівнян мають практичне застосування, особливо якщо це технік чи інженер, який вигадує щось, що покращує виробництво, на якому він працює. Так, для прикладу, у Клевані є єдине в Україні підприємство, яке виготовляє лакофарбову продукцію з плівкоутворювачами. Цю продукцію нині використовують на всіх СТО України, а також за кордоном. В Німеччині є аналогічне виробництво, проте група винахідників з Клеваня розробила свою, досконалішу, структуру плівкоутворювачів. Використання свого винаходу на практиці демонструє винахідник Савінський, який вигадав упаковку для соків. Соки, упаковані за його технологією, яка передбачає їхнє тривале зберігання без використання консервантів, вже продаються у Рівному. Пригадується також ще один винахід, який спершу викликав у мене посмішку, — технологія «живий вітер». Це рекламні щити, які складаються із сегментів, що під дією вітру формують рекламне зображення. Подібні до них вже давно є, проте щити рівнянина відрізняються тим, що мають бути просто велетенськими і розміщуватись на дахах високих будинків. Я гадав, що ідея провальна, бо вони не втримаються на дахах під дією вітру, проте винахідник так продумав свою конструкцію, що нею зацікавились інвестори, і якби не криза, такі щити ми вже давно бачили б на будинках.
Справжні винахідники — диваки Останнім часом, за словами Юрія Трачука, на Рівненщині активізувались винахідники. — Це не лише науковці з кількома вищими освітами, інженери і технологи, - каже патентний повірений. — Це можуть бути й неосвічені люди, які є просто спостережливими і мають певний досвід у сфері свого винаходу. Середній вік рівненського винахідника — 35-45 років, хоча є й 25-річні. Справжніх винахідників єднає те, що вони всі трохи дивакуваті. У них своєрідна манера поведінки та спілкування. Ще одна спільна риса — вони тільки й говорять що про свій винахід. Найбільш активні винахідники живуть у Рівненському, Здолбунівському, Дубровицькому та Березнівському районах. 18 з них вперше за тринадцять років взяли участь у конкурсі «Винахід року» у 2010 році. Не зупиняє їх навіть вартість патенту — 3,5-4,5 тис. грн. за патент на винахід, 1,5 тис.грн — за патент на корисну модель. Юрій Трачук упевнений, що кількість винахідників тільки зростатиме: — Рівненщина — дуже перспективна в цьому плані область. Особливо це стосується водних екотехнологій, для яких потужною базою є водний університет і за розвитком яких ми лідируємо в світі. Також це хімічна галузь, яку започаткував і розвиває «Рівнеазот»: чимало винахідників є працівниками або колись працювали на цьому підприємстві. Це також галузь альтернативних джерел енергії, а саме торфу, на який багата Рівненщина. Науковим центром для цієї галузі є «Рівнеторф». Юрій Трачук радить винахідникам патентувати свої розробки, адже їх часто крадуть: — До нас звертаються люди з проханням запатентувати їхній винахід, коли вже надто пізно, бо партнер чи співробітник уже скопіював його. Тоді потрібно звертатися до суду і протягом 12 місяців довести, що винахід належить вам. Інакше той стане «суспільним надбанням».
