Господарський суд Рівенської області 22 листопада визнав недійсним випуск акцій ЗАТ «Рівенський ливарний завод» (ЗАТ «РЛЗ») загальною вартістю 9,5 мільйона гривень. Якщо власники акцій не зможуть опротестувати це рішення, завод буде змушений виплатити їм всю суму. І в результаті, ймовірно, розориться. Ситуацію прокоментував представник акціонерів ливарного заводу, директор юридичної компанії «Восток» (м. Харків) Олег Куценко: — Позов до ЗАТ «РЛЗ» подав його дрібний акціонер — Барвінківський машинобудівний завод (ЗАТ «БМЗ») з Харківщини. Представляв «БМЗ» у суді Андрій Максимишин, «співробітник ВАТ «Лізингова компанія «Украгромашінвест», причетної до незаконного продажу державної власності закордонним структурам.
— Позов до ЗАТ «РЛЗ» подав його дрібний акціонер — Барвінківський машинобудівний завод (ЗАТ «БМЗ») з Харківщини. Представляв «БМЗ» у суді Андрій Максимишин, «співробітник ВАТ «Лізингова компанія «Украгромашінвест», причетної до незаконного продажу державної власності закордонним структурам. Варто зауважити, що Канський і Максимишин знайомі не перший рік, і цей позов — черговий приклад їхніх спільних дій з «рейдерського» захоплення «РЛЗ». Оскільки, якщо акції стануть недійсними, їхні власники позбудуться можливості брати участь в управлінні підприємством. А отже, і збори акціонерів, які звільнили п. Канського у вересні цього року, також можуть бути визнані недійсними. Свою думку я підтверджую абсурдністю самого позову. Власник незначної кількості акцій зажадав скасувати рішення про випуск акцій, прийняте зборами акціонерів ще в 2003 році, на підставі того, що його на збори не запросили, тобто буцімто порушили права акціонера, а також тому, що «зменшився відсоток статутного фонду РЛЗ, що належить позивачу». Представник «РЛЗ» (за дорученням, яке підписав В.Канський) і суддя В.Коломис відразу з вимогою погодились. При цьому їх чомусь не збентежив важливий факт — «БМЗ» став акціонером ливарного заводу лише через два роки після згаданих зборів акціонерів. Ще однією з «родзинок» процесу стала ситуація, що акціонери, які можуть позбутися своїх акцій, навіть не змогли взяти участь у розгляді справи. Відтак про можливу особисту «зацікавленість» судді Коломис акціонери вже поінформували контролюючі органи. Пригадується, окремі працівники колись жартували, що девіз їхнього директора: «Завод — це я». І це був комплімент, коли Валерій Канський фанатично піднімав виробництво, часто нарівні з робітниками працював у цехах, чим, власне, і заслужив повагу і довіру акціонерів. Тому в жовтні працівники заводу ще не вірили, що їхнього директора підозрюють у фінансових махінаціях, і підтримали його на загальних зборах. А тим часом керівник вирішив, що може одноосібно розпоряджатися підприємством. Цього разу в боротьбі за крісло не «помітивши», що провокує завод на вимушену виплату 9,5 мільйона гривень. А це фактично означає банкрутство заводу. Його працівники поповнять число безробітних, область недоотримає сотні тисяч гривень податкових платежів, а інвестори навряд чи захочуть вкладати гроші у підприємство області, де законність будь-яких господарських рішень може визначатися «на око». Тож чи готовий Валерій Кирилович зараз знову виступити перед працівниками і пояснити, чому через його амбіції вони ризикують більше не мати змоги годувати свої сім’ї? І наостанок цікава інформація для колективу «РЛЗ». Раз по раз запевняючи, що не має наміру залишати Рівенський ливарний завод, Валерій Канський ще на початку вересня вже офіційно проживав... у місті Добропілля на Донеччині. Там, за місцем свого нового проживання, він також затіяв низку судових процесів, суть яких — все те ж намагання повернути собі посаду.
