Нові керівники Рівенщини, зайнявши владні крісла, запевняли, що чи не найперше, чим вони займуться в області — буде вирішення проблеми «дурнів та доріг». Як у них виходить з «дурнями» — поки що судити рано, а от за дороги обласне керівництво, здається, таки має намір взятися неабияк. Надто після того, як голова обласної ради Олександр Данильчук змінив звичний маршрут траси на Київ і відвідав Володимирецький та Зарічненський райони. Подорож шляхами поліської глибинки, мабуть, таки справила неабияке враження на голову обласної ради, адже про якість місцевих доріг він тепер знає не зі слів.
Нові керівники Рівенщини, зайнявши владні крісла, запевняли, що чи не найперше, чим вони займуться в області — буде вирішення проблеми «дурнів та доріг». Як у них виходить з «дурнями» — поки що судити рано, а от за дороги обласне керівництво, здається, таки має намір взятися неабияк. Надто після того, як голова обласної ради Олександр Данильчук змінив звичний маршрут траси на Київ і відвідав Володимирецький та Зарічненський райони. Подорож шляхами поліської глибинки, мабуть, таки справила неабияке враження на голову обласної ради, адже про якість місцевих доріг він тепер знає не зі слів. І «експертний висновок», який Олександр Данильчук оприлюднив на нараді з головами районних рад та міськими головами, присвяченій саме дорогам, був доволі короткий та експресивний: «Дороги у нас такі, що в автомобіля колеса на ходу відвалюються!». Однак така різкість в оцінках голови обласної ради зовсім не спантеличила начальника обласної Служби автомобільних доріг Федора Жежука, до якого вже міцно пристало означення «непотопаючий». Вміло жонглюючи сумами у сотні тисяч та десятки мільйонів гривень, пан Жежук то гарантував, що через два роки будуть зроблені під’їзди до усіх сіл Рівенщини, то переконував, що лише за шість місяців 2006 року Держбюджет недофінансував його відомство на 20 мільйонів гривень. Окрім Мінфіну, в ямах на рівенських дорогах виявились винними ще Антимонопольний комітет, який вимагає проводити тендери, а також місцеві підприємці, які «позахоплювали піщані кар’єри і вимагають за пісок гроші». Ну і як, мовляв, з таким відношенням заасфальтувати 2300 кілометрів щебеневих доріг та бруківки, які зараз є на Рівенщині? Представники районів натомість почали з’ясовувати, чому 5 мільйонів 635 тисяч гривень, виділених з Держбюджету на будівництво та ремонт комунальних доріг, розподілені не досить рівномірно. «Чим Дубровиця краща за Володимирець?» — дивувався володимирецький голова райради, «Чому припинили будівництво дороги на Прикладники?» — допитувався зарічненець, а здолбунівців найперш хвилював якісний ремонт вулиці Шевченка в їхньому місті. На закиди голів райрад пан Жежук відреагував спокійно, хоча йому й довелося пообіцяти не розпочинати будівництво та ремонт місцевих доріг без узгодження з районною та міською владою: — Ви — вожді! Ви й приймайте рішення. А мені однаково куди дорогу робити — хоч до Місяця, хоч до Сонця! Приземляти «космічні плани» пана Жежука, вочевидь, доведеться наступній сесії обласної ради, на якій депутати не проти заслухати його звіт. Той, щоправда, намагався уникнути перспективи не надто приємного спілкування, мовляв, «ми ж не солов’ї», однак голова обласної ради Олександр Данильчук дав зрозуміти, що серйозної розмови не уникнути: — Хоча я, як і Федір Жежук, представляю БЮТ, та, розбираючись з причиною поганого стану рівенських доріг, не буду зважати на партійну приналежність керівників дорожніх служб області. Людина повинна робити свою роботу, і якщо вона з нею не справляється, то буду ставити питання про її заміну. Це я для себе вирішив — і це так буде!
