Володимир Жириновський все ще не полишає надії повернути спадщину свого діда Іцхака Ейдельштейна, який до війни жив у Костополі і мав там лісопильню та два гектари поля. Нині на тому місці — Костопільський фанерний завод, що належить швейцарській компанії "PLYWO AG", а поруч, на колишньому полі — збудовано житловий масив. На початку червня Жириновський подав позов до Окружного адміністративного суду Києва на Кабінет Міністрів України, вимагаючи повернення йому майнових прав.
2007 рік. Жириновський у Костополі
Уперше про такі наміри Жириновського стало відомо у 2007 році, коли він в окремому причепленому вагоні потяга "Москва-Ковель" приїхав на Рівненщину. Тоді на фанерний завод політик не потрапив — його не пустила охорона, сказавши, що дозволу керівництва не було. Жириновський тоді обурився і заявив, що добиватиметься права власності на завод.
Довгий час, щоправда, він про ці наміри не згадував. А у 2011 році направив лист президенту Януковичу, в якому наполегливо просив про "правове, політичне рішення про повернення фанерного заводу законному спадкоємцю". А оскільки Янукович на лист не відреагував, політик звернувся до суду. Нікулінський районний суд Москви того ж року офіційно визнав політика спадкоємцем його діда Іцхака Ейдельштейна. У травні наступного року Жириновський, маючи таке судове рішення, спробував отримати у приватного нотаріуса у Костополі свідоцтво про право на спадщину. Але так нічого й не добився, бо жодних дідових документів не мав.
Цьогоріч Жириновський знову звернувся до суду. Оскільки Україна підписала політичну угоду з Євросоюзом, російський політик згадав, що пострадянські країни, які приєднувалися до Євросоюзу, проводили реституцію (повернення) майна. У позовній заяві він зізнався, що готовий прийняти грошову компенсацію або рівноцінну земельну ділянку. До слова, земля у тому районі Костополя коштує близько 50 грн. за квадратний метр, тож Жириновський за два гектари міг би отримати півмільйона гривень. Проте суд в розгляді позову відмовив, вказавши на те, що угода з ЄС ще не ратифікована, а тому посилатися на неї немає підстав.
Світлана Богатирчук-Кривко, начальник головного управління Держкомзему на Рівненщині:
— Навряд чи ідея Жириновського може бути реальністю. Українське законодавство не передбачає реституції. Лише репресовані і реабілітовані мали право з 90-х років отримати назад своє майно або компенсацію. Але не спадкоємці. Так, у Європі деякі країни пройшли шлях повернення майна, але процес цей чітко відрегульований законами.
Роман Трофимчук, директор ТзОВ "Костопільський фанерний завод":
— Наші власники з ідеї Жириновського сміються і всерйоз її не сприймають. Політик не показав жодних підтверджувальних документів, тому навряд чи реально, що він доб'ється свого. Фанерний завод будували 1956 року на базі домобудівного комбінату. В архівах я знайшов, що до війни на цьому місці було щось подібне до пилорами, нею і володів дід Жириновського. Але до нинішньої фабрики родина ніякого стосунку не має.
