Які сувеніри привозять люди із заморських країв? На пам’ять купують ящірок, африканські барабани і чай з коки. Людям властиво робити зарубки на своєму життєвому шляху. Іноді такими «галочками» стають сувеніри, і у визначений момент стає тепло від холодних, неживих, на перший погляд, речей.
Робочий антикваріат Письменник Андрій Курков — відомий любитель подорожей. Кожна поїздка залишає по собі «відбиток» у вигляді незвичайного сувеніра. — Якось ми з дружиною мандрували горами у Дагестані, — розповідає Андрій. — У селі Кубачі місцеві жителі урочисто вручили нам кілька стародавніх срібних перснів і амулетів. Щоправда, ми їх так і не носили — прикраси просто зберігаються як пам’ять. Африканські ритуальні барабани — особлива цінність у будинку письменника. Гості із задоволенням крутять ручку цих музичних інструментів, відтворюючи дивовижні звуки. Секрет у тому, що до мотузки барабанів прив’язані горішки, які при повороті ручки стукають з боків інструмента. — Один час я збирав бронзові турки для кави, — згадує Андрій. — Усі вони ручної роботи, з незвичайним гравіюванням. Але одна турочка, куплена на турецькому Кіпрі, мені подобалася більше за інші. На жаль, вона зламалася. Ще в мене зберігається колекція стопочок, штук 25. Серед них теж є улюблениця — 150річна французька рюмочка для пиття абсенту. Вона зовсім крихітна, вміщає в себе всього 12 грам. Зате підставка масивна, у формі напівкраплі. До речі, я ніколи не зводжу речі в ранг божества: якщо стопка призначена для пиття, то вона не припадає пилом в серванті, а «працює» на столі. У стародавньому дубовому буфеті, який друг привіз мені з Росії, як і належить, стоїть посуд. Причому для кожної речі потрібно знайти саме її місце: той самий буфет тричі змінював місце проживання, але квартири йому не сподобалися. Зрештою шафа «прижилася» у заміському будинку. Подарунки ж можуть бути і духовні. От, наприклад, одного разу індіанці влаштували для мене церемонію духовного очищення. Зрозуміло, що ритуал із собою не забереш, зате скільки емоцій!.. Вони так само довговічні, як і матеріальні речі.
«Мій сон охороняє прапор США» Студентка Тетяна Кучер провела літо 2007 року в американському місті Чарльстон, Південна Кароліна. Перед від’їздом додому дівчина подарувала сама собі на пам’ять... величезний американський прапор! — У цій країні прапори взагалі продають повсюдно, але невеликого розміру. А цей — на півстіни. Тепер він охороняє мій спокій. Перед сном завжди милуюся 50ма білими зірочками на синьому тлі і мрію знову поїхати в США. Там дуже добрі і чуйні люди. Втім, південь завжди славився своїми товариськими жителями, це справді так. А от Нью-Йорк і Бостон — це міста для бізнесу. У них життя кипить за суворим розкладом. У той час, як у Чарльстоні — пливе в’язкою, неспішною рікою... Ще одна цінність, привезена з цього раю, — футболка з підписами моїх друзів-американців. Ви навіть не уявляєте, наскільки ця річ мені дорога!.. Зрозуміло, що я її не одягаю, просто милуюся. Адже одне прання знищить всі дорогі імена, написані від руки фломастерами. Та й розмір не мій: я в цій футболці, як у довгому платті. Зате багато літер помістилося!
Майже їстівне мило і чеська еротика «Хай живе мило пашисте!» — це саме про перекладача Олену Байдик. Вона вже багато років колекціонує рідкісні сорти мила. Спочатку береже їх, а потім не витримує — і з задоволенням миється. — Чеські косметичні магазини скоріше нагадують кондитерські: всі ці баночки-пляшечки-коробочки так смачно пахнуть, що їх хочеться з’їсти! Я купила мило із шипшиною і карловарською сіллю. А от обіцяного друзям мила зі шматочками свіжої полуниці так і не знайшла. Зате бачила цілу мильну серію, з якої сміються всі наші туристи, — конопельну. У Стамбулі я відкрила для себе мило із додаванням оливкової олії й екстракту троянди. Це справжній бальзам для шкіри! Хоча за виглядом і запахом скоріше нагадує радянське господарське мило. У Бретані я купила мило із морськими водоростями і... цукром — воно діє як скраб. Відомо, що Прага — неофіційна столиця секс-туризму. Тут на кожному кроці продають календарики й іншу поліграфію зі смішними еротичними сюжетами. Звичайно малюнки оформлені в ретро-стилі 20–30 х років.
До речі У кожної країни свій «сувенірний» колорит. Десь туристи купують чашки, десь — пиво, кришталь або тканини. Так склалося століттями... Бельгія: «хлопчик, що пісяє» і шоколад «Хлопчик, що пісяє» — улюблений бельгійський герой. Його увіковічнюють на тарілках, футболках, ложках, чашках і навіть викрутках. Виїхати з цієї країни без «хлопчика» — майже дурний тон. Суперничати з цим пам’ятником може тільки легендарний бельгійський шоколад. Коробочку цукерок, упаковану, як коштовності, не соромно вручити комусь як основний подарунок, а не просто до нього в додачу. Втім, ціна у солодощів відповідна — близько 1 євро за штучку. Секрет бельгійського шоколаду — в особливому шоколадному маслі. У той час як більшість країн роблять цукерки з більш дешевих рослинних масел. У Брюсселі навіть є музей какао і шоколаду. Китай: віяло, кімоно і «музика вітру» З Китаю везуть сувенірну зброю, розписані віяла і кімоно. Відносно недорого коштують порцелянові статуетки і посуд із драконами. Тут же батьківщина відомої в нас «музики вітрів» — у Китаї її роблять найчастіше з бамбука. Цю рослину використовують також при виготовленні фіранок, тростин, флейт і дзвіночків. Італія: маски і макарони Традиційний сувенір з Італії — венеціанські маски: щедро прикрашені пір’ям марабу, стразами, блискітками й іншою мішурою. Ще одна родзинка цієї країни — макарони. За нашими мірками вони коштують дорого (близько 7–8 євро за кг), але місцеві жителі звикли. Втім, це не наші вітчизняні черепашки і спіральки, що після варіння злипаються в кашу. Справжні італійські спагетті завжди залишаються «у формі». Єгипет: «рисовий» папірус і кальян З цієї країни практично ніхто не їде без маленької пірамідки. Ще один популярний сувенір — кальян. Причому вдвічі-тричі дешевше, ніж у нас. Багатьом сподобаються сувеніри зі стебел папірусу (хоча насправді їх виготовляють з рисового паперу — справжній папірус можна купити тільки на заводі) — наприклад, закладки для книг з ієрогліфами. Туреччина: талісмани від пристріту, горілка і лазневі приналежності Любителям кави можна привезти кавовий набір: справжня турецька кава, турка і пара чашок. Чоловіків більше порадує 45градусна «ракія» з анісу. У Туреччині повсюдно продають талісмани від пристріту — плоскі сині «очі». Їх можна носити на шиї, вішати на вхідні двері. Ну і ще один типовий сувенір з цих країв — лазневі аксесуари: морські губки, масла для масажу й ароматичні трави. Індія: шовк, чай і спеції Майже всі туристи, залишаючи цю країну, везуть у валізах кашемір і шовк. З них в Індії шиють сарі, хустки, парео і скатертини, розшиті маленькими дзеркальцями (пам’ятаєте індійські фільми?) В Індії скрізь продають фігурки слоників і богів, вирізаних з рожевого і сандалового дерева, горіха, бамбука, відлитих з міді. Ще один коронний сувенір — чай. Господиням припадуть до смаку індійські спеції: мелений перець, куркума, шафран, гвоздика, кориця. За нашими мірками вони коштують копійки, зате якість — відмінна. Тільки не забудьте, що спеції можна провозити лише в тих сумках, які здаєте в багаж.
«Листя коки — під забороною, а от чай з неї ж — будь ласка!» У свої 36 років викладач Максим Круковський побував вже в 40 країнах. Непідкореними залишилися тільки два континенти — Австралія й Антарктида. І все одно Максим вважає, що для справжнього мандрівника це — далеко не межа. З кожного куточка світу Максим обов’язково привозить якусь річ на пам’ять. — Недавно в Перу я придбав інкську шапочку. Вона тоненька, але все одно дуже тепла — тому що зроблена з вовни лами. У Болівії я заради інтересу купив чай з листя коки — але обіцяної ейфорії так і не відчув. За смаком — звичайний зелений чай, не більш того... Парадокс, але болівійські закони суворо забороняють вивозити листя коки, а от чай — будь ласка! Взагалі, з досвіду я знаю, що з ввезенням і вивезенням визначених сувенірів у багатьох державах дуже суворо — іноді простіше не зв’язуватися. Наприклад, з Єгипту не можна вивозити мушлі і корали, навіть зламані, що валяються на березі Червоного моря. А в США можна запросто купити рушницю, але вивезти її за межі країни — ні-ні... У Болівії мій друг купив музичний інструмент — сітар — з панцира броненосця. Але в аеропорту його конфіскували, тому що ця тварина занесена в Червону книгу. Ще одна кумедна заборона існує в США: при виході з літака «Київ — Нью-Йорк» українців зустрічає собака-шукач. Ні, вона винюхує не наркотики, а... сало! Американці, втім, як і багато інших націй, страшенно бояться, що в національному українському продукті до них «приїдуть» якісь хвороби. Тому небезпечне сало відразу вилучається. Через ту ж причину в Америку не можна ввозити чоботи з крокодилячої шкіри, індійські прикраси з пір’я та інші речі, що потенційно можуть бути збудниками інфекцій. За словами Максима, найменше сувенірів на Галапагоських островах: місцеві жителі настільки ледачі, що навіть не намагаються заробити грошей на туристах. Максимум, на що вони здатні, — зробити простеньку черепашку з дерева і продати її за $5.
