Із задоволенням голова облдержадміністрації Віктор Матчук 13 січня повідомив, що усі 746 котелень області постачають тепло споживачам і жоден із понад 3 700 будинків на Рівненщині, мешканці яких є споживачами цього тепла, не був відключений через проблеми з постачанням газу. Пан голова також сподівається, що більше таких «накладок», як великі морози і відсутність газу, цієї зими вже не буде. Інше питання — промисловість.
Щоб економити газ, Рівненський завод високовольтної апаратури минулого тижня перейшов на споживання мазуту. Раніше підприємство використовувало 7 тисяч кубометрів газу за добу, тепер — 2 тисячі. А от підприємство «Рівнеазот» газ економити не може, адже тут газ — сировина в технологічному процесі. Тому заводу було запропоновано перейти на споживання 20 тисяч кубометрів за годину при мінімальній потребі 25 тисяч кубометрів. Щоб «Рівнеазот» не зупинився взагалі, необхідні 5 тисяч кубів економлять для хімічного гіганта інші підприємства області — переважно теплопостачальні підприємства, а також «Консюмерс-Скло-Зоря», Костопільський завод скловиробів, Рокитнівський склозавод. Новий запуск заводу триває довго і коштує дорого, а тому п.Матчук вдячний і керівництву, і власникам підприємства «за розуміння, що зараз не до жиру, тобто не до прибутків». Хоча триматися на пусковому режимі завод довго не зможе, вся надія на відновлення постачання газу в потрібних обсягах. Краща новина — від костопільського виробника деревостружкових плит та фанери: 12 січня «Свіспан-Лімітед» почав запуск виробництва, зупиненого в середині грудня, протягом кількох днів підприємство вийде на нормальну робочу потужність. До цього «Свіспан-Лімітед» щомісяця випускав продукції на суму близько 40 мільйонів гривень. Чуток про можливе скорочення працівників на цьому підприємстві (а це близько 1300 людей) п.Матчук не коментує, бо йому про це невідомо. Що ж стосується забезпечення теплом, то в цьому питанні п. Матчук наполягає на усе більшому використанні котельнями дров, відходів деревообробного виробництва, соломи, торфу. — Свого часу ми без жалю позбавлялися від опалювальних котлів, які працювали на торфі та інших видах палива, і з радістю переходили на газові, розробляли плани газифікації, упевнено тягнули газ до сіл, — розмірковує Віктор Матчук. — Але тепер цей корабель треба повернути в інший бік. Однак проблема в тому, що бази для активного видобутку торфу і виробництва торфобрикетів в області нині немає — газ був дешевий і зручний, то й радикального інтересу до торфу як до дешевого палива не було. Тепер, я гадаю, ціна на газ для кінцевого споживача стане поштовхом, який змусить «зістрибнути» з газової «голки». У багатьох європейських країнах газ для промислових потреб дешевший, ніж для населення та теплопостачальників, і це змушує останніх ощадливо його використовувати. Наприклад, в населених пунктах і Польщі, і Австрії, куди тягнути газ недоцільно, опалюють дровами, і нічого ганебного в цьому немає. Тож пан Матчук вважає, що і в нашій області переходити на альтернативні джерела енергії треба шляхом залучення кредитів Європейського банку реконструкції та розвитку, а не витрачати, як раніше на газифікацію, бюджетні кошти. Він наводить приклад Польщі, якій свого часу Росія також суттєво підвищила ціну на газ, але завдяки мудрим державним рішенням Польща зменшила споживання газу, зміцнила власну економічну незалежність і таким чином зменшила свою політичну залежність. «Проте у нашому міністерстві з питань житлово-комунального господарства ніхто цим займатися не хоче і не буде», — констатував Віктор Матчук.
