Календар — найдавніший бестселер, що будь-коли існував на планеті. Він викарбуваний у камені, у дереві, на папірусі й папері. Його святість охоронялася фараонами і царями. Його зображення одним з перших передали як послання в космос. Історія календаря — це історія нашої цивілізації від дня створення. Пристрасті за календарем, що спалахнули з приводу нібито закінчення літочислення древніх майя датою 21.12.2012, ненавмисно видали нашу непоінформованість у справі відліку часу. Таких систем кілька, і кожна стверджує свою легенду. Але де ми знаходимося насправді на шкалі часу?
Де довше століття триває день? Колись літочислення в нас велося від створення світу, яке відповідно до постанови Нікейського собору відбулося 1 березня 1-го року творення, у п’ятницю. Прийшло воно на Русь з Візантії разом із православ’ям. 1492 рік був, наприклад, за рахунком 7000-м від створення світу. Але цього року російський цар Іван III Каліта переніс дату Нового року з 1 березня на 1 вересня — відповідно до зміненої релігійної традиції. А 20 грудня 1699 року Петро І зсунув Новий рік з 1 вересня на 1 січня. Ще не минуло і ста років, як ввели григоріанський календар замість юліанського декретом Рад від 14 лютого 1918 року, завдяки якому ми зустрічаємо Новий рік разом з більшістю людей планети. Православна ж церква відзначає новоліття з реформи Рюриковича Каліти, за ним 14 вересня 2011 року настав 7520 рік. Спосіб обліку часу на нашій планеті споконвічно має одну основу — за видимим рухом Сонця і Місяця. Сучасний європейський календар — сонячний. А є ще місячні і змішані — місячно-сонячні. Земля обертається навколо своєї осі за добу, Місяць навколо Землі — за місяць, Земля навколо Сонця — за рік, що становить нині 365 днів 5 годин 48 хвилин 45 секунд. Тривалість року визначається періодом між двома точками весняного рівнодення Сонця, що спостерігається в березні. Взагалі, з усіх цифр і дат, без яких у цьому питанні не обійтися, рекомендується запам’ятати чотири незмінні координати: дні зимового сонцестояння 21-22 грудня — час найдовшої ночі і найкоротшого дня; літнього сонцестояння 20-21 червня — час найдовшого дня і найкоротшої ночі; і дні весняного й осіннього рівнодення — 20-21 березня і 22-23 вересня, коли для всіх місць Землі день майже дорівнює ночі. Ці чотири «зарубки» — своєрідний хрест, на якому розп’ятий час на планеті Земля. Окрім обліку астрономічних подій, для календаря важлива ще й точка відліку. Але з приводу неї в хронології консенсусу не видно. Початковий момент літочислення в історії людства мінявся безліч разів залежно від релігійних, політичних, а то й особистих мотивів правителів. Є ще один календар, який астрономи називають Великим космічним роком. Це макроцикл прецесії — повільного погойдування земної осі по круговому конусу, що займає 25 920 років. У результаті прецесії люди спостерігають, як небо рухається. Тільки дуже повільно: зі швидкістю 1 градус за 72 роки і, відповідно, 360 градусів за 25 920 років у напрямку, зворотному черговості знаків зодіаку. Стрілки на цьому небесному циферблаті проходять космічний місяць за 2160 років, рухаючись із сузір’я Тельця до Риб, з Риб — до Водолія і т.д. Нам випало жити в перехідний період з ери Риб в еру Водолія, початок якої різні джерела відраховують по-різному.
За позику віддяка Юліанський календар багато в чому заснований на єгипетському. Саме його можна вважати прабатьком сучасного літочислення. Найрання дата єгипетського календаря відноситься до 4236 року до н.е. Вона пов’язана зі спостереженням єгиптян за Сиріусом. Розлив Нілу збігався зі сходом Сиріуса, потрійною і найяскравішою зірки неба. Єгиптяни дали їй два імені: Сотіс — Промениста й Анубіс — Зірка Пса. Рік єгипетського календаря тривав 365 днів: 12 місяців по 30 днів кожен. Початок року за єгипетським календарем — перший день місяця Тота — відповідав 29 серпня. У древніх греків літочислення велося від перших Олімпійських ігор, що відбулися 1 липня 776 року до н.е. У римлян календи — початок місяця — припадав на новолуння. Спочатку рік починався 1 березня і складався тільки з 304 днів, або 10 місяців. Коли настане новий рік, знали тільки жреці-понтифіки, котрі опікувалися релігійними обрядами і складанням календаря. Але жреці часто помилялися. На дату нового року впливала і корупція — за хабар жреці могли відсунути або наблизити новий рік. Справа в тому, що в календи потрібно було платити борги і відсотки. Саме слово «календар» пішло від назви боргової книги — calendarium. Згодом вони самі так заплуталися, що потрібне було втручання імператора. Гай Юлій Цезар провів свою знамениту реформу календаря в 45 році до н.е., скасувавши місячний календар і ввів сонячний. У зв’язку з цією подією історія запам’ятала ім’я імператора — на честь нього 7-й місяць року перейменовано в юліус (липень), у якому Цезар народився. Його приклад наслідував імператор Август, спадкоємець Цезаря. На честь цього диктатора 8-й місяць року назвали августом (серпнем), додавши в нього один день від скороченого з тих пір лютого, оскільки Август ніяк не міг бути нижчим за Цезаря. Боротьба імператорських амбіцій добряче перекроїла календар. Найбільше дісталося вересню, який перейменовували тричі. Першого січня як новорічне свято ми теж маємо завдяки волюнтаризму вельможних римлян. Справа в тому, що на новий рік, окрім виплати боргів, припадало призначення нового консула в Римській імперії. Але в 153 до н.е. це призначення було перенесене на січневі календи через внутріпалацеві причини, подробиці яких історія не зберегла. Важко прийняти логіку римлян, але друга подія випередила для них за важливістю першу. З того часу січень зайняв почесне місце, відкриваючи, що закріпилося в юліанському календарі. А вже на честь Папи Григорія XІІІ, котрий реформував у 1582 році календар з метою «відновити рівнодення на здавна призначеному йому місці», він став називатися григоріанським. Він нині взятий за основу майже в усьому світі.
Яке ж у нас тисячоліття надворі? Точка відліку сучасного календаря — Різдво Христове. Час цієї події відновлювали через кілька сторіч, базуючись на даних Нового Заповіту і приводячи до єдності відомості євангелістів Матвія, Луки, Марка й Івана. Порівнювалися дані про сходження Віфлеємської зірки, роки правління царя Ірода і роки служби Понтія Пілата в Іудеї. Аналіз цих та інших даних дозволяє говорити про достатню обґрунтованість дати народження Ісуса. Іудейський календар, один із найдавніших відомих нам, майже не знає розбіжностей. До цього часу цей сонячно-місячний лічильник днів справно виконує функцію релігійного й офіційного календаря Ізраїлю. Літочислення в ньому ведеться «від створення світу». Першу людину Адама створено, за іудейськими підрахунками, у вересні 3761 року до н.е. У цей день святкують створення світу і відзначають початок нового року. Наприклад, 2012 рік відповідає іудейському 5773 року. Найдокладнішим за конструкцією можна назвати Східний календар, що представляє собою 60-річну циклічну систему. З’явився він у часи імператора Хуан-ді, в середині ІІІ тисячоріччя до н.е. Цей популярний не тільки в східному світі календар засновано на астрономічних циклах Сонця, Землі, Місяця, Юпітера й Сатурна. Його 60 років охоплюють 12-річний цикл Юпітера і 30-річний цикл Сатурна — дуже шанованих і впливових планет у нашій системі. Шлях Юпітера, що вважався все-таки більш важливим, розділили на дванадцять частин і назвали на честь обраних тварин. Згідно з легендою Будда запросив на святкування першого Нового року усіх тварин. Але з’явилися на торжество тільки дванадцять: пацюк, бик, тигр, заєць, змія, дракон, кінь, вівця, мавпа, півень, собака і свиня. Цій компанії Будда і вирішив зробити честь, давши їхні імена рокам. Існує ще календар індусів, заснований на концепції космічних циклів у Ведах. Згідно з ведичним писанням і пуранічною міфологією, час є безособовим проявом Бога у Всесвіті. У вічного часу немає ані початку, ані кінця. Але тривалість існування матеріального Всесвіту все-таки обмежена. Він існує протягом одного життя Брахми, що дорівнює 100 рокам, і вимірюється добою Творця, яка дорівнює 4 320 000 000 рокам.
Кінець світу скасовується І все-таки привертає увагу сучасників календар майя. Остання його дата — день зимового сонцестояння 21 грудня 2012 року. За яких обставин це плем’я з’явилося в Х столітті до н.е. у Центральній Америці, до цього часу залишається нерозгаданою загадкою. Чотири місця-символи, або «Тулана» їхнє походження — Схід, Підземний світ, Захід і Верхній світ — описують рух Сонця. Про зірки вони знали чимало. Через ввесь півострів Юкатан вони побудували мережу грандіозних пірамід — «живу мотузку», що символізує Молочний Шлях на Землі. Майя знали про Хунаб Ку, центральне Галактичне Сонце, відстань до якого від нашої зірки становить 23-28 тисяч світлових років. Загалом, напевно, недарма їх називають космічними навігаторами. На запитання куди, чому і як раптово зникла одна із найцікавіших цивілізацій відповіді даються тільки у вигляді суперечливих гіпотез. А факти такі, що до 830 року н.е. всі основні центри майя з поселеннями, храмами, пірамідами й обсерваторіями були масово залишені джунглям і часу. На довгу згадку про себе майя залишили свій загадковий ритуальний місячний календар Цолькін. На відміну від цивільного календаря Хааб у 365 сонячних днів, призначеного, щоб вчасно сіятися-віяти, Цолькін налічував всього 260 днів і ділився на 13 місяців по 20 днів. Великий цикл тривалістю 5125 років (або 5200 тунів у термінології майя) почався 3113 року до н.е. і закінчиться в 2012-м н.е. Але описує він справи не земних широт, а галактичних. Земля і Сонячна система, відповідно до уявлень майя, проходили через особливі цикли — промені, що виходять з ядра Галактики Хунаб-Ку періодом у 5125 років, які синхронізували Землю з центром Галактики, використовуючи як лінзу зірку на ім’я Сонце. У 2012 році закінчується не календар і вже тим більше не історія планети, а лише поточний Великий цикл (Ера П’ятого Сонця) у розумінні древніх майя. При цьому важливо пам’ятати, що концепція календаря, на яку нині так активно посилаються, отримана в тлумаченнях ацтеків, відомих своєю войовничістю, а не злетами думки і культури. Ставитися до відомостей про календар, уламки яких вмістилися в головах ацтеків, потрібно не більш серйозно, ніж довіряти тому, хто береться тлумачити теорію Ейнштейна, не здолавши таблицю множення. Самі майя вважали, що їхнє знання недоступне варварам. А от погляд на нашу планету з далекого Космосу. Земля і Сонячна система відносяться до Галактики Молочний шлях, одного з космічних мегаполісів, яких у вселеній сотні мільйонів. У свою чергу, Сонце — рядова жовта зірка Головної Послідовності, розташована в одному з гігантських спіральних рукавів Галактики — Рукаві Оріона. Разом з найближчими зірками Сонце з дев’ятьма планетами нашої системи обертається по орбіті зі швидкістю близько 220-230 км/с і здійснює повний оберт навколо центра Галактики орієнтовно за 230 мільйонів років. За час свого існування Сонце облетіло Галактику приблизно 30 разів. Терміни, що описують всі наші календарі, всього лише мить.
