Мільярди зірок світять мільярди років у безкінечному просторі Всесвіту. Людина дивиться на зірки і подумки об’єднує їх у сузір’я — залежно від того, що саме привидиться їй в скупченнях великих і маленьких, яскравих і не дуже, жовтих, білих і червоних світлих точок. Так українцям зірки в сузір’ї Великої Ведмедиці здавалися Возом, казахам — Конем на прив’язі, а древнім єгиптянам — Гіпопотамом.
Чумацький шлях чи дорога соломщика Ще в глибокій давнині люди бачили, як групи зірок на чолі із Сонцем рухаються по небу у своєму річному оберті навколо Землі — тоді наша планета здавалася людям центром Всесвіту. Вони бачили зірки, розташовані вздовж екліптики — великого кола небесної сфери, по якому рухається Сонце, і поділили їх на 12 сузір’їв, як місяці в році. Саме найвідомішого сузір’я — Великої Ведмедиці, яка зображена на грецьких атласах з великим хвостом, там і немає. Це тому, що Зодіак — лише мала частина величезного небесного музею. Інші сузір’я розташувалися на обох півкулях зліва і справа від Зодіаку. Сам же Зодіак розповідає нам грецькі міфи. Наприклад, Велика Ведмедиця колись була німфою Каллісто, з якою Зевс зрадив дружині — Гері. Та в гніві перетворила німфу на звіра. Тоді Зевс помістив свою коханку на небеса, а Гера попросила свого брата Нептуна не пропускати Ведмедицю через свої володіння. З тих пір Велика Ведмедиця не може спуститися з неба і ніколи не заходить за обрій, навіть лапу або вухо не вмочить в океан. Зевс спробував її дістати: схопив за хвіст і повис на ньому, але лише розтягнув до неприродних розмірів. А Мала Ведмедиця — це або плід їхнього кохання Аркад або, як багато її ще називають, Волопас. За критською ж легендою, це інша нещасна німфа. Але, ймовірно, Мала все ж нащадок Великої Ведмедиці — дуже вже вони схожі, особливо довжиною хвоста. Різні народи називали сузір’я по-різному. Але якщо Трикутник зрозуміло, чому так назвали, то в складніших скупченнях зірок можна побачити все, що душі завгодно. Так, древні греки, які упродовж тисячоліть харчувалися козячим молоком, назвали зоряний ланцюжок Молочним шляхом, який пролився з вимені кози, що вигодувала малюка Зевса. Наші чумаки бачили розсипану ними дорогою з Криму сіль. Пастухи-киргизи теж бачили дорогу, по якій возили корм худобі, і називали її Дорогою соломщика. Найчастіше сузір’я одержували назви залежно від примх астрономів. Так, одним з авторів нових сузір’їв був польський астроном Ян Гевелій, чиї малюнки сузір’їв і досі вважаються класичними. Це він, вводячи нове сузір’я — Гончі Пси — гармонійно вставив їх у проміжок між древніми сузір’ями і «вписав у міфологію». Гевелій намалював двох псів із настовбурченою від злості шерстю, що кидаються на Велику Ведмедицю, але стримуваних цепом її сином Волопасом. Придумуючи нові сузір’я, він писав: «Хто не задоволений моїм вибором, може сам намалювати тут щось інше, що йому захочеться, але, в усякому разі, на небі є багато «дірок», які не повинні залишатися незаповненими.» В одному з таких місць, де протягом кількох попередніх років тікла Ріка Йордан астронома Барчія, Гевелій розгледів декілька тьмяних зірочок, які назвав сузір’ям Рисі, мовляв, «потрібно мати очі рисі, щоб побачити». Ще більш незбагненним чином його підтримав французький астроном Лаланд, який розповів, чому вніс в атлас сузір’я Домашньої Кішки: «Я обожнюю кішок. Сподіваюся, мені простять, якщо я поміщу одну з них на небо. Зоряне небо досить непокоїло мене протягом всього мого життя, щоб дозволити собі пожартувати з ним.» Астрономи посміялися разом із ним...
Сузір’я «різали» і змушували воювати Іноді сузір’я перейменовувалися і з інших причин: Терези, наприклад, — чужорідний металевий елемент у первісному одухотвореному зодіаку. Але прилад здавався дуже важливим людям. Проте звідки взяти зірки? Було вирішено «відрізати» шматок від сузір’я Скорпіона і зробити нове сузір’я Терез. Проте не всі сузір’я так легко віддають свої зірочки. І тоді на небосхилі виникають цілі битви. Наприклад, коли в Північній півкулі сходить сузір’я Скорпіона, то сузір’я Оріона заходить. А за грецькою міфологією саме Скорпіон, посланий богинею полювання Артемідою, перешкоджав винищуванню мисливцем Оріоном усієї земної дичини. Ще одна небесна баталія — сузір’я Кентавра, Вовка на його спису і Вівтаря, що сходять по черзі. Кажуть, що Кентавр бився з Вовком, підняв його на спис і приніс у жертву богам на Жертовнику. Неподалік трійця — Ворон, Гідра і Чаша. Міф говорить, що колись Аполлон готував свято і послав Ворона з Чашею за водою. Дорогою Ворон побачив смоківницю і захотів покуштувати її плодів. А оскільки вони були зелені, він став чекати, поки вони дозріють. Коли ж Ворон наївся, то пригадав, за чим його послав Аполлон, і затріпотів у жаху перед гнівом бога. Щоб якось викрутитися, він взяв у дзьоб Гідру, і, прилетівши до Аполлона, збрехав: мовляв, вона щодня випивала всю воду. Але бога не обдурити. Аполлон прокляв Ворона, примусивши його страждати від спраги, споглядаючи фігу, доти, поки не дозріють плоди фігового дерева, і тим самим навчив птаха довгий час жити без води. На небосхилі ж Гідра тримає Чашу і не дає Ворону напитися.
Затемнення Ісуса Христа Дівою Марією Але не всі народи так відразу погодилися визнати грецькі міфи гідними царювання на небі. Чому повинен плисти корабель «Арго», засідати Плеяди, якщо українці, наприклад, бачили в них Квочку, а в сузір’ї Орла — дівчину з коромислом? І вже, звичайно, ображалися батьки середньовічної християнської церкви, які добре знали астрономію з астрологією. Вони намагалися замінити стару поганську символіку біблійною. Цим у VIII сторіччі зайнялися англійський чернець Біда Високоповажний і декілька теологів-астрономів. І вже в атласі 1627 року аугсбурзького ченця Юліуса Шиллера «Християнське зоряне небо» замість Овна ми бачимо Святого Петра, замість Тельця — Св. Андрія, замість Рака — Св. Іоанна, замість Діви — Св. Якова Молодшого, замість Скорпіона — Св. Варфоломія, замість Водолія — Св. Іуду і так далі. Пізніше з’являються сузір’я персонажів Старого і Нового Заповітів — Давида, Соломона, Царів-Волхвів. Проте християнські назви не прижилися. Адже, крім сузір’їв, пропонувалося перейменувати і планети, наприклад, Сонце повинне було стати Ісусом Христом, Місяць — Дівою Марією, Венера — Іваном Хрестителем. Але це дало б підстави для блюзнірських фраз «затемнення Ісуса Христа Дівою Марією» або щось на цей кшталт. Цього припустити не можна було. Іудеї намагалися назвати знаки зодіаку іменами 12 родоначальників ізраїльських колін. Овна — Неффалимом, Тельця — Йосипом, Близнюків — Левіем, Рака — Іссахаром, Лева — Іудою... А Джордано Бруно пропонував замінити зодіакальні сузір’я назвами 12 людських чеснот. Проте тодішній вчений світ не прийняв і його систему.
І зійшла на небі... друкарська машина В епоху великих географічних відкриттів мореплавці досягли південних широт, звідки побачили ті ділянки неба, які не можна спостерігати в Північній півкулі. На підставі звітів морських штурманів астрономи все частіше публікували нові зоряні атласи. При цьому вони увічнили вже не казки, а диво-техніку. Особливо цим відрізнився французький астроном XVIII сторіччя Лакайль. Він ввів сузір’я Друкарської Машини, Мікроскопа, Хімічної Печі, Телескопа Гершеля, Ромбовидної Сітки, яка служить для визначення масштабу і координат, Скульптора, Циркуля і навіть Столової Гори на мисі Доброї Надії, звідки він вів свої спостереження. До речі, порожня ділянка неба з «безпритульними» зірками, названа Мікроскопом, виявилася щасливою. Проекція цього сузір’я на екліптику-зодіак припадає на стик Козерога і Водолія, тобто Сонце проходить там у 20-х числах січня. Як не дивно, але саме в цей період народжується більше великих вчених, ніж в інші періоди року. Які тільки сузір’я не пропливали небом за останні півтисячоліття! Жираф і Летюча Риба, Пава і Хамелеон, Тукан і Меч-Риба, Райський Птах й Індіанець, Насос і Маятниковий Годинник, Муха. До речі, з останньою вийшла заминка: це маленьке, але чітке південне сузір’я на Чумацькому Шляху відразу за Південним Хрестом, ввели голландці в XVI сторіччі і назвали Apis — бджола. Але оскільки могла виникнути плутанина між Apis і Apus — Райський Птах, сузір’я перейменували в Південну Муху, щоб відрізнялася від Птаха, а заразом і від нині вже неіснуючої Північної Мухи. Під час чергової кризи з реструктуризацією неба гордість старогрецького флоту — Корабель Арго — спочатку розділили на сузір’я Щогла і Лот, а потім Лакайль розбив його на чотири: Кіль, Корму, Вітрила і Щоглу. Причому останнє згодом «уцінили» до Компаса. Вчені частенько присвячували сузір’я і своїм монархам. Так з’явилися на небі Георгова Арфа, Телець Понятовського, Бранденбурзький Скіпетр. Англійський астроном Едмунд Галлей — той самий, чия комета пролітала повз Землю декілька років тому — позначив на небі Дуб Карла в славу того дуба, у листі якого англійський король Карл І ховався від Олівера Кромвеля після поразки 1651 року. Пізніше німецький астроном Іоганн Боде вивів у небо сузір’я Регалії Фрідріха ІІ. При цьому астроном «відірвав» частину зірок руки Андромеди. Таким чином, Андромеда, щоб поступитися місцем Регаліям Фрідріха, змушена була відсунути свою руку з місця, яке вона займала впродовж 3000 років! У 1679 році підданий Людовика XIV французький астроном Огюстен Руайє присвятив сузір’я Скіпетр і Рука Правосуддя своєму королю, підкресливши, що ці зірки раніше були сховані від очей спостерігачів — доти, поки слава короля не примножилася його перемогами. Але в 1690 році вже знайомий нам Гевелій, свідомо або через незнання, на тій же ділянці неба намалював ящірку. Вона так вчепилася за небеса, що живе там досі. Sic trasit gloria mudi — так проходить слава мирська. З неба злетів один із наймогутніших абсолютних монархів. Та й не він один. Той же гданьський астроном прославив ім’я польського короля Яна ІІІ Собеського, який переміг під Віднем турецьку армаду. Гевелій ввів у небесний атлас сузір’я Щит Собеського. На жаль, монарх на небі не втримався. Сьогодні сузір’я називають просто Щит. У XVII сторіччі — новий сплеск зоряної творчості: професор Йєнського університету Вайгель запропонував зодіакальними сузір’ями зробити герби 12 найзнаменитіших королівських родів Європи. У 1781 році англійський астроном Вільям Гершель назвав відкриту ним планету Уран на честь свого короля Георга ІІІ, який покровительствував астрономії. Проте англійці довгий час називали цю планету Гершелем, причому його ім’я було увічнено також сузір’ям Телескопа Гершеля. Але в результаті вчений світ вирішив не відступати від традиції називати планети іменами міфологічних персонажів. У 1808 році студенти Йєнського університету спробували увічнити ім’я Наполеона, помістивши його замість Оріона, але древній мисливець відстояв свої позиції за допомогою французьких же астрономів. Оскільки монархів плодиться все більше, і кожний намагається залізти на небо, а зірки то вибухають, то гаснуть — на всіх не вистачає, — непорушно запанувала над нами лише одна найдавніша ефіопська династія: Цефей, Кассіопея, дочка їхня Андромеда і зять Персей. Вони вже не просто історичні або легендарні персонажі, а архетипи.
Неба в клітинку захотілося? Суперечки припинити! У ХІХ сторіччі англійський астроном Джон Гершель запропонував взагалі замінити сузір’я квадратними клітками, але й ця крайність англійського раціоналізму не була прийнята вченим світом. Так чи інакше, до початку ХХ сторіччя кількість сузір’їв на небі перевищила сотню. Плюс окремі зоряні скупчення — астеризми: Голова Медузи, Гіади, Пояс Оріона або Граблі, Три Королі або Посох Святого Якова, Північний і Південний Віслюк у Раку... І нарешті, у 1922 році на спеціальному конгресі Міжнародної астрономічної спілки було вирішено прибрати з небосхилу 27 порівняно нових сузір’їв і затвердити 88. З тих пір зоряні герої більше не плодяться. Хоча... Їх кількість все ж стрімко збільшується. Непомітно, майже тишком. Астрономи відкривають все нові і нові тисячі астероїдів — маленьких літаючих скель розміром до кількох кілометрів — і називають їх різними іменами, тому що міфологічних персонажів вже не вистачає. Так з’явилися астероїди Україна, Київ, Алупка, Ахматова, Хачатурян, Костянтин.
