Така офіційна статистика для пересічного мешканця області виглядає незрозуміло. Ось якби по телевізору показали двірника з Кузнецовська, який скаже про аварію на атомній станції та про викид радіоактивності, як це було у вересні 2009 року — тут людям все зрозуміло, тікати й подалі! Однак потім чутки не підтверджуються, і про двірника вже ніхто не згадує.
Після Чорнобильської аварії МАГАТЕ розробило міжнародну шкалу ядерних подій ІНЕС (англійською INES — International Nuclear Event Scale). Її призначення — просте і однозначне визначення ступеня небезпеки події на ядерному об’єкті, однаково зрозуміле для фахівців і для населення. У шкалі 7 рівнів, наприклад, Чорнобильська аварія і катастрофа на АЕС Фукусіма-1 відповідають найвищому, 7-му рівню (викид радіоактивних речовин із забрудненням великих територій). Інцидент, що стався у 1979 році на американській АЕС Три-Майл-Айленд, оцінюється 5-м рівнем (пошкодження ядерного палива з обмеженим викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище). Події, які не впливають на безпеку, позначаються індексом «0» і «поза шкалою».
На сьогодні 63 держави світу підписали угоду про використання шкали ІНЕС. Ця угода, крім іншого, передбачає зобов’язання інформувати про подію населення і МАГАТЕ. Оповіщення про подію на атомній станції робиться негайно незалежно від часу доби. Окрім керівництва та фахівців станції, у список оповіщення входять органи влади, наглядові органи і силові структури. Громадськість же дізнається про те, що сталося, з телебачення, газет та Інтернету.
При тій системі експлуатації АЕС, що існує зараз, навіть якщо станеться збій у проходженні інформації, викид радіоактивності у довкілля просто не може залишитися непоміченим. Система АСКРО в режимі реального часу передає відомості про радіаційну обстановку в районі станції в облдержадміністрацію та оперативному черговому управління МНС. Залишається додати, що при рівні порушень «0» і «поза шкалою» можна спати спокійно.
