Вже понад 6 років триває гібридна російсько-українська війна. За цей час загинуло понад 13 тисяч осіб. Щоб зупинити активну фазу бойових дій на Донбасі, сторони конфлікту підписали Мінські угоди, які передбачали припинення вогню, відведення важкого озброєння, проведення виборів в ОРДЛО та виведення звідти російських окупаційних військ. Однак жодних механізмів поетапної деокупації Донбасу чомусь так і не було розроблено. А дарма. Адже це могло б пришвидшити відновлення суверенітету України над територією ОРДЛО.
Подібний план свого часу був реалізований у Синаї, на території Єгипту, після підписання Кемп-Девідських угод в 1978 р. та єгипетсько-ізраїльського мирного договору 1979 р., що поклав край війні між двома державами. План виведення ізраїльських військ, які окупували Синайський півострів ще у 1967 р., складався з двох етапів.
Спочатку ізраїльтяни відійшли до лінії Ель-Аріш – Рас-Мохаммед, звільнивши більшу частину території Синаю. У 1982 р. вони покинули і східну частину півострова, повернувшись на територію Ізраїлю.
Далі півострів розділили на три зони. В “зоні A” (Західний Синай), Єгипет міг утримувати піхотну механізовану дивізію чисельністю до 22 тисяч солдат. У “зоні B” (Центральний Синай) Єгипет міг розмістити не більше чотирьох батальйонів для підтримки місцевої поліції. А в “зоні C” (Східний Синай) могли знаходитися тільки миротворці ООН та поліція, проте дозволялася присутність берегової охорони. Ізраїль, на прикордонній з Єгиптом території (виділеній в окрему “зону D”), мав право утримувати лише чотири батальйони піхоти. Таким чином суверенітет Єгипту над Синаєм був успішно відновлений, а миротворці ООН стали гарантом безпеки в регіоні.
Тож українській владі необхідно відмовитись від ілюзорних “формул миру”, які лише грають на руку агресору. Натомість варто застосувати арабо-ізраїльський досвід мирної деокупації Синаю, щоб Україна нарешті змогла повернути собі контроль над поневоленим Донбасом.
Автор: політолог Тарас Бараболя
Коментарі