Тридцять років тому я випадково опинився у товаристві музикантів гурту "Брати Гадюкіни". Був відверто шокований тим, що поміж собою вони говорили російською. Так, ті самі "Гади", які згодом стали класиками української рок-музики, і яких, як на мене, досі ніхто не перевершив! Так сталося – російськомовні львівські музиканти зрозуміли, що тепер слід співати українською і заспівали - та ще й як! Про те, що чи не всі популярні українські артисти, поети та композитори, є у повсякденному житті російськомовними, я знав і до того - Юрій Рибчинський, Сергій Параджанов, Лесь Подерв'янський. То чого я так здивувався російськомовним "Гадюкіним"?
З часом я остаточно впевнився у тому, що талант митця, науковця, політика не залежить від того, якою мовою він спілкується із друзями, жінкою та дітьми. Головне – якою мовою він творить! Бо ж відомо, що рідною мовою Пушкіна, який створив російську літературу, була французька, а Тарас Шевченко, знаходячись у Петербурзі, говорив і писав російською.
Ми можемо скільки завгодно справедливо і переконливо доводити, що українці – справжні нащадки давньої Русі, а московити лише потім примазалися. Але від того, що чи не всі українці виховані на російській культурі, все одно не втечеш. Так само, як і від того, що ту російську культуру творили і українці. Досить згадати україномовного Гоголя. Про двадцяте століття краще не згадувати. Половина нинішньої Москви – діти та онуки українців, які поїхали туди шукати кращої долі.
Ми можемо скільки завгодно справедливо і переконливо доводити, що українці – справжні нащадки давньої Русі, а московити лише потім примазалися. Але від того, що чи не всі українці виховані на російській культурі, все одно не втечеш
Але тепер ми маємо інше століття і власну державу, якій досить лише встановити правила, за якими успіху може досягти лише україномовний артист, співак, поет, політик, бізнесмен. Подивіться на Верховну Раду, де усі приховані і неприховані сепари мусять тепер виступати українською. Інакше вимкнуть мікрофон!
Скажу більше. Нову Україну, успішну та процвітаючу, збудують російськомовні українці. Які спочатку із примусу і необхідності, а потім свідомо, творитимуть українське мистецтво, українську економіку, українську політику. Тому що зрозуміють, що там де українська, там успіх, слава і гроші!
"Братам Гадюкіним" не пощастило – табачники та меладзе витіснили українську пісню в середині дев'яностих з телебачення та радіо. Звісно, не без сприяння влади. Тепер все не так – назад дороги немає. Українська поступово стає і неминуче стане мовою успіху! Коли це станеться? Щойно Рінат Ахметов заговорить українською. А це станеться, причому набагато швидше, ніж ми думаємо.
Микола Несенюк, для Gazeta.ua
