«Нам уже не по дорозі», — сказала у вівторок подругам студентка-другокурсниця Рівненського базового медичного коледжу Ірина Дзюбчук і, поскаржившись, що погано почувається і тому не може йти на останню пару, пішла нібито до лікаря. Насправді ж дівчина через єдиний відчинений під’їзд будинку на вул.Соборній, 233 піднялася на дах цієї дев’ятиповерхівки. Побачивши людину, яка ходила по самому краю даху будинку, працівники станції техобслуговування, що неподалік, викликали рятувальників. Однак вони не встигли: дівчина, кажуть, почула сирену машини аварійно-рятувального загону і зробила фатальний крок.
«Нам уже не по дорозі», — сказала у вівторок подругам студентка-другокурсниця Рівненського базового медичного коледжу Ірина Дзюбчук і, поскаржившись, що погано почувається і тому не може йти на останню пару, пішла нібито до лікаря. Насправді ж дівчина через єдиний відчинений під’їзд будинку на вул.Соборній, 233 піднялася на дах цієї дев’ятиповерхівки. Побачивши людину, яка ходила по самому краю даху будинку, працівники станції техобслуговування, що неподалік, викликали рятувальників. Однак вони не встигли: дівчина, кажуть, почула сирену машини аварійно-рятувального загону і зробила фатальний крок. Допомога їй вже не знадобилася... — Ця смерть для нас — повна загадка, — розповідає куратор групи, в якій навчалася Ірина, Тамара Дужич. — Дівчина була серйозна, до неї добре ставилися одногрупники. Вчилася не на відмінно, але академзаборгованості з жодного предмета не мала. Вирізнялася високою виконавською дисципліною. А взагалі вона була замкнутою і ніколи не ділилася своїми проблемами. Ніякої записки вона не залишила, тому нам важко зрозуміти, що штовхнуло її на такий крок. Я розмовляла з її мамою, запитувала, може, в сім’ї були якісь проблеми, але мама відповіла, що не було. — З Іриною не було ніяких проблем, — продовжила психолог коледжу Лариса Басюк. — До мене часто дівчатка звертаються з різними проблемами, найчастіше — першокурсниці, яким важко адаптуватися в новому середовищі. Але зазвичай такі проблеми мають діти з сіл, Ірина ж — рівнянка, єдина дитина в сім’ї. Принаймні вона ніколи не зверталася за консультаціями. — Іра зустрічалася з хлопцем, але вона не нарікала ні на які проблеми, навпаки — казала, що у них все добре, — продовжила подруга Оксана. — Того дня завжди спокійна і тиха Ірина була незвично веселою, і нас це здивувало. Хоча ми, звичайно, й подумати такого не могли... У листопаді Ірині мало виповнитися 17 років.
