Як відомо, нові види добрив можуть бути впроваджені в агропромислове виробництво лише після їх випробування науковими установами і після їх позитивного висновку. Так, у 2000 році керівництво ВАТ «Рівнеазот» уклало угоди з Інститутом агроекології та біотехнології Української академії аграрних наук щодо випробування нових перспективних видів добрив: «амофосу-34» і «нітроамофосок» різних співвідношень.
Як відомо, нові види добрив можуть бути впроваджені в агропромислове виробництво лише після їх випробування науковими установами і після їх позитивного висновку. Так, у 2000 році керівництво ВАТ «Рівнеазот» уклало угоди з Інститутом агроекології та біотехнології Української академії аграрних наук щодо випробування нових перспективних видів добрив: «амофосу-34» і «нітроамофосок» різних співвідношень. Були підписані протоколи угод, затверджені програми досліджень, погоджені плани робіт на 2000-2002 роки. Також для виконання великого обсягу робіт і проведення агрохімічних досліджень були підписані додаткові угоди між Інститутом агроекології та біотехнології й Волинським і Рівенським Центрами «Облдержродючість». Всі передбачені роботи спеціалісти Інституту разом з працівниками Рівенського і Волинського центрів «Облдержродючість» виконали. При цьому Інститут зазнав значних витрат, передбачених кошторисом договору на зарплату, відрядження тощо. Проте на ВАТ «Рівнеазот» з середини 2002 року і ввесь 2003 рік так часто змінювались директори (їх було аж 7), що їм було не до того, щоб підписати акти виконаних робіт і розрахуватись з Інститутом агроекології та біотехнології і його співвиконавцями, заплативши обумовлених 80 тисяч гривень. Майже рік тому на «Рівнеазот» прийшов новий директор Михайло Заблуда. Проте й він не виконує зобов’язання попередніх керівників підприємства. М. ВАСИЛЕНКО, кандидат сільськогосподарських наук, м.Київ.
Від редакції: Як з’ясувалося, на підприємстві ВАТ «Рівнеазот» до боргів вже звикли і навіть готові розібратися з тим, хто, кому, скільки і відколи заборгував. Помічник генерального директора ВАТ»Рівнеазот» Анатолій Поліщук: — Борги були, є й будуть — це цілком нормальний і невідворотний господарський процес. Комусь ми винні, хтось заборгував нам. І розібратися з цим не так вже й важко, якщо насправді цього прагнути. Тому киянину Василенку краще було звернутися не в газету, а на ВАТ «Рівнеазот». Ми підняли б минулорічні документи, розібралися б з тими давніми угодами і визначилися, кому і скільки заборгували. Зрештою, науковці можуть звертатися й до суду, і якщо він визнає, що наше підприємство насправді повинно заплатити — нам не відвертітися. Тим часом автор наведеного листа повідомив, що на завод він таки звертався. Але пан Заблуда категорично відмовився виплачувати борги науковцям, оскільки не він замовляв їхні дослідження, а тому й не йому за них розраховуватися. І при цьому відмовився бодай підписати представлені йому акти виконаних робіт. — А без цих актів нічого до суду й звертатися, отож виходить замкнене коло, — резюмує пан Василенко.
