В грудні минулого року я оформила опікунство над 14-річним Олександром О., у якого майже рік тому вбили матір. Після її смерті у хлопця разом з братом залишилася квартира, борг в оплаті якої разом з комунальними послугами складає 5000 грн. Я зверталась у різні установи, щоб дозволили цей борг списати, але його тільки реструктуризували. Після цього я оформила субсидію.
В грудні минулого року я оформила опікунство над 14-річним Олександром О., у якого майже рік тому вбили матір. Після її смерті у хлопця разом з братом залишилася квартира, борг в оплаті якої разом з комунальними послугами складає 5000 грн. Я зверталась у різні установи, щоб дозволили цей борг списати, але його тільки реструктуризували. Після цього я оформила субсидію. В результаті з 80 грн., які отримувала на утримання Олександра, 31 грн. платила за його квартиру. Тепер уже місяць я нічого не отримую на хлопця, оскільки батько Олександра не позбавлений батьківських прав. Відмовляють мені і в оформленні субсидії, мотивуючи тим, що на хлопця не переоформлена спадщина на квартиру. Переоформлення ж, як пояснив мені нотаріус, можливе теж лише за умови позбавлення батька батьківських прав. Щоб вирішити питання батьківства, я зверталася в міську опікунську раду ще у вересні минулого року. Мені обіцяли допомогти, але досі це питання залишається невирішеним. Нині Микола мешкає практично на вулиці — дядько, який начебто взяв його на виховання, під час чергової п’янки виганяє його з дому. Ніякої пенсії у зв’язку з втратою годувальника хлопець не отримує (а в червні буде вже рік, як загинула його мати), ніде не навчається. Натомість служби, які б мали потурбуватися про його долю, бадьоро звітують про профілактику злочинності серед неповнолітніх у місті. Щодо звітності, то тут взагалі ситуація доходить до абсурду. Адже, отримуючи 80 грн. на Олександра, я мусила звітувати про їх використання і в школу, в опікунську раду, і в службу у справах неповнолітніх. То, може, краще було б створити один орган, який би займався дітьми, які залишилися без батьків, але щоб його діяльність дійсно приносила користь? Зіткнувшись з цією ситуацією, я зрозуміла, чого в нашій державі не хочуть брати сиріт на виховання. З повагою С.Ш. Коментар начальника міської служби у справах неповнолітніх Володимира Кукли: — Щоб позбавити батька батьківських прав, опікун, родич дитини чи вона сама мали звернутися до нас з відповідною заявою. Оскільки такої заяви до нас не надходило, ми не мали повноважень позбавляти батька хлопців батьківства. Він дійсно не живе з ними, але надсилає Миколі гроші. Зараз хлопець живе у свого дядька, щоправда, сім’я його перебуває у нас на обліку як не зовсім благополучна. Ми не знали, що пенсії по втраті годувальника ні хлопець, ні його дядько не отримує. Втім, потурбуватись про неї мали його рідні, а для цього вони повинні були зібрати відповідні документи і подати їх у Пенсійний фонд. Тому відразу, дізнавшись про те, що Микола не отримує пенсії, ми порадили йому її переоформити (донедавна він отримував пенсію по інвалідності, у хлопця ІІІ група). Погодився він також відвідувати школу — зараз навчається в 11 класі школи № 20. Коментар начальника опікунського відділу міського управління освіти Наталії Васкевич: — Питання про позбавлення батьківських прав не вирішується за одну мить. Спочатку ми повинні були викликати батька хлопців на опікунську раду. Оскільки він на наш виклик не з’явився, але дав згоду на позбавлення його батьківства, то нині ми це питання вирішуємо. Зараз ми вже оформляємо хлопцю й пенсію.
