Золота у світі небагато. Тому там, де його є недостатньо, а дуже хочеться, золотом називають щось інше. У роки мого дитинства чорним золотом називали вугілля, що добували на шахтах Донбасу. Називали не люди, а тодішня пропаганда — охочих лізти під землю навіть за підвищену зарплату бракувало завжди. Приблизно тоді ж білим золотом та ж сама пропаганда нарекла бавовну, яку вирощували в азійських республіках Союзу, нещадно знищуючи місцеву природу. Наприкінці сімдесятих чорним золотом замість вугілля стала нафта, яку продавали клятим імперіалістам.
Ну і нарешті блакитним золотом трохи поназивали природний газ… Усі згадані вище різновиди золота поєднує те, що воно, тобто справжнє золото, вугілля, нафта чи газ, має бути в надрах землі, а бавовну слід вирощувати на плантаціях. Ми ж сьогодні розглянемо інший різновид золота, який не треба ані видобувати, ані вирощувати, бо це золото падає з неба. Ідеться про звичайнісінький сніг. Уперше я почув, що його називають золотом в австрійських Альпах, де народ живе за рахунок обслуговування лижників з усього світу. Там все просто: є сніг, значить, є приїжджі лижники з грошима, немає снігу — немає лижників і грошей. Там навіть навчилися виготовляти штучний сніг з допомогою нескладних снігових «гармат». Але ми сьогодні не про дурненьких австрійців, швейцарців та інших жителів курортних гір. Бо вони не знають цьому снігові справжньої ціни і тому готують траси та підйомники, будують готелі та ресторани, дороги до них теж… І мають з цього певний відсоток прибутку. Ми ж, точніше, окремі з нас, мають зі снігу золото просто так, нічого не роблячи. Причому чим менше робиш, тим більше золота, тобто грошей. Аби лише хоч який сніг випав. Гадаю, що читачі не дадуть мені збрехати і підтвердять, що під час снігопадів клімат у нас змінюється точно по кордонах областей. Їдеш Львівською областю до Радивилова — ніби не так багато того снігу. Щойно заїжджаєш до Рівненської — снігопади раптом стають нестримними настільки, що почистити дорогу немає жодної можливості. А одразу ж за Корцем клімат знову змінюється, і дороги знову стають чистішими… Звісно, що справа не у кліматі, а у тому самому білому золоті. Бо ж точно порахувати, скільки саме цього снігу було на дорогах, вулицях та тротуарах, практично неможливо — там більше впало, там менше, там розтануло, там ні… Тому на прибирання снігу можна списати з бюджету, хоч міського, хоч обласного, хоч державного безкінечно великі гроші без жодного ризику бути впійманими на зловживаннях. Різниця лише у тому, що в одних місцевостях чиновники мають хоч трохи совісті й крадуть не все, залишаючи дещицю для очищення доріг і вулиць від снігу та льоду, а в інших місцевостях на місці совісті у чиновників дещо виросло і тому вони крадуть геть усе. Бо коли треба, ми той сніг самі розтопчемо, а коли ні, то нехай той сніг лежить і прикрашає краєвид аж поки сам не розтане! Тому не сваріться сильно, коли послизнетесь раптом на вулиці й щось собі зламаєте, або ваше авто на дорозі занесе не туди із сумними наслідками. Нічого не вдієш — час такий настав! Час білого золота!