Два роки чех Пршемисл Брож працює пивоваром на Рівенському пивзаводі. Саме завдяки йому рівняни смакують новими сортами пива місцевого виробництва. Із усіх видів пива чеський пивовар віддає перевагу тому, яке сам виготовляє. І саме рівенське пиво він тримає у своєму холодильнику.
У своїй родині пражанин Пршемисл — перший пивовар. На вибір професії, очевидно, вплинули національні традиції, адже пиво у Чехії дуже люблять і саме чехи займають перше місце в світі за кількістю вживання цього напою. Після закінчення інституту він влаштувався працювати технологом на пивзавод «Гамбринус», згодом — на пивзаводі «Старопрамен» у Празі. Але найкращою школою вважає для себе міні-пивзавод «Звіков» у місті з аналогічною назвою — тут у нього була можливість виготовляти на свій смак найрізноманітніші види пива. Але Пршемислу хотілося спробувати себе ще й за кордоном. Пропозицій від іноземців на той час не бракувало — його запрошували на роботу і в Італію, і в Росію. Він обрав Україну — сюди запросив його на роботу земляк. Перші враження від України у Пршемисла були не найкращі, і все через побутові незручності — приміром, у готелі воду тоді подавали лише три години на добу. Не менш дивною була на фоні празької ілюмінації й чистоти темнота у вечірній час на центральній площі Умані (Пршемисл спочатку працював на Уманському пивзаводі). Натомість враження від самих українців було набагато кращим, ніж очікувалося. Адже чеські газети неодноразово рясніли заголовками про вбивства, крадіжки, які скоїли українські заробітчани в Чехії, аж виявилося, що насправді українці дуже щирі, сердечні люди. Правда, часом дехто з українців шокував Пршемисла тим, що міг викрутити на заводі лампочку, натомість принісши з дому і вкрутивши свою перегорілу, чи вкрасти цукор, з додаванням якого варили пиво. Втім, навіть це не змінило хорошої думки чеського пивовара про українців, оскільки він вважає, що окремі негативні моменти не можуть бути характеристикою для всієї нації. — Мене тут дуже гарно прийняли, — зізнається він. — І якщо спочатку я думав, що попрацюю в Україні рік та повернуся до Чехії, то вийшло, що вже третій рік я тут, і не збираюся їхати назад. До речі, за час проживання в Україні Пршемисл опанував українську мову і зараз вільно розмовляє, хоча й з акцентом. Працювати в Україні було непросто. Якщо у Чехії виробництво комп’ютеризоване, заводські цехи блищать від чистоти, то українські пивзаводи мали застаріле, ще післявоєнне обладнання і такі ж за віком виробничі приміщення. Тож доводилося все поступово міняти, реконструювати. Змін потребували і заводські колективи, в яких дехто звик час від часу цупити цукор чи дріжджі, перехилити чарочку-другу в робочий час. Два роки тому Пршемислу запропонували перейти на роботу до Рівного. І відтоді він живе тут. — Рівне мені дуже сподобалося, — говорить він. — До цього я бачив багато інших українських міст. Втім, у Рівному більше зелені, куточків природи — той же гідропарк, скверик на Набережній, та й тут набагато чистіше, ніж в інших містах. Ще мені, окрім Рівного, подобається Ялта, куди я їжджу з сином влітку на відпочинок. ...У компанії і, звісно, в позаробочий час, говорить пивовар, він може випити до п’яти літрів пива. Втім, якщо таку дозу приймати щоденно, застерігає він, може виникнути залежність. А ось один-два бокали пива в день шкоди не заподіють, навпаки — у цьому напої багато вітамінів та мінералів, корисних для людського організму. Найкраще пиво ж пиво розливне нефільтроване, пояснює він, адже в ньому корисних речовин найбільше. — Нині молодь віддає перевагу слабоалкогольним напоям і пиву зокрема, — говорить Пршемисл. — Це добре. Втім, зараз українець випиває лише 30 літрів пива у рік, у той час як чех — 160. Тобто в Чехії п’ють пива так багато, як в Україні горілки. — Ви збираєтесь перевчити українців пити пиво замість горілки? — Думаю, що їх не перевчиш.
