За останнє десятиліття в Україні дітей з нестійкою психікою побільшало майже на 20%. Загалом понад 25% школярів потребують спеціальної психологічної допомоги. На Рівненщині найбільший відсоток дітей з розладами психіки — у північних районах.
Михайло Симонович, головний позаштатний психотерапевт УОЗ: — Психічні розлади — найбільш соціальні хвороби, оскільки стосуються не лише самого хворого, а й тих, хто поруч з ним. Багато хто думає, що психічно хворі — небезпечні й невиліковні. Це зовсім не так. Нинішня медицина дозволяє стабілізувати стан таких людей. Нині на Рівненщині більше 25 тисяч психічно хворих перебувають на обліку. У Рівному — 6 тисяч. Насправді хворих більше, але люди бояться звертатися за кваліфікованою допомогою. Зупиняє, можливо, недовіра до психології, зрештою боязнь отримати тавро "психічно хворий". Ми проводили опитування: восьмеро з десяти пацієнтів, які в нас лікувалися, зазначили, що після того, як вони опинилися у психіатричному закладі, ставлення до них з боку колег та рідних погіршилося, з хворих навіть у сім'ях почали насміхатися. Психологи радять батькам більше приділяти уваги психічно неврівноваженим дітям. На ранній стадії хворобу можна зупинити. У 15-20% випадках первинний психоз не повторюється. Проте якщо його одразу не виявити, він переростає у хронічну хворобу, а потім в інвалідність. — Психічно хворих дітей особливо проблематично лікувати, - розповідає дитячий психіатр Василь Галябар. — По-перше, їм важче адаптуватися, по-друге, лікувати дітей психотропними ліками небезпечно. Часто доводиться стикатися й з нерозумінням проблеми батьками. Коли відбувається конфлікт між батьками і дітьми, психологічні проблеми можуть перерости у фізіологічні вади. Знаю випадки, коли батьки по десять років не звертали уваги на психічні розлади власних дітей. І лише коли у дитини з'являлися дефекти або вона починала поводитися дуже дивно, вони зверталися за допомогою. Тоді вже пізно — затяжну хворобу вилікувати не можна. Нині уже працюють над методологією навчання та виховання психічно неврівноважених діток. Насамперед це профілактика шляхом розуміння таких дітей. Лілія Габараєва, психолог ОЦПЗН: — До нас звертається небагато людей, які потребують психологічної допомоги. Лише коли критична межа, коли вже від'їздили по екстрасенсах, ворожках і церквах, згадують про фахівців. Проте тоді уже потрібно йти не до психолога, а до психіатра. Особливо плачевна ситуація у північних районах області. Якщо, до прикладу, у Рівненському чи Дубенському районах ефективно працюють психологи, то на Поліссі таку роботу майже не проводять. Там висока народжуваність. Здавалося б, це добре, але насправді якщо між дітьми рік або півтора різниці, вони не можуть нормально розвиватися. Ми розуміємо, що багато хто народжує лише заради "дитячих" грошей, які дозволяють хоч якось виживати. За такою ж логікою ті матері, які мають дітей з нестійкою психікою, більше схильні дотягнути дітей до інвалідності, аби оформити їм групу, аніж привозити періодично на лікування. Так, нещодавно до нас звернулася жінка, яка виховує свого 14-річного брата. Хлопчика довгий час вважали психічно хворим. Насправді він нормальна дитина, але має дефекти мовлення. За кілька сеансів йому б виправили усі звуки, проте жінка сказала, що вона не буде возити хлопця на заняття з Гощі, мовляв, не має можливості. Це насправді типова ситуація: через небажання батьків щось змінювати страждають діти.
