Однозначної відповіді на це запитання немає ні у генетиків, ні у педіатрів, ні у психологів. Але є декілька версій, з якими можна звіритися, щоб з найбільшою часткою ймовірності визначити справжню причину виникнення цієї поганої звички.
Відразу обмовимося: звинувачувати гени за те, що дитина гризе нігті, не варто. Генетично обумовленої схильності до цього не буває! А про все інше — детальніше.
Приклад батьків. Генетично обумовленої звички гризти нігті не існує, але приклад батьків — на першому місці серед всіх причин виникнення цієї звички. Не хочете, щоб дитина гризла нігті? Позбавляйтеся від цієї звички самі!
Дитина гризе нігті, бо сердиться. Сердиться, але через жорстку позиції батьків не може проявити свої почуття відкрито. Поспостерігайте за своєю дитиною і постарайтеся побачити закономірність в її бажанні сунути палець в рот.
Звичка гризти нігті властива також дітям з вроджено-набутим відчуттям провини. Внутрішнє самобичування змушує їх "їсти себе" не тільки морально, а й у прямому сенсі. Нерідко це властиво дітям, чиї батьки сваряться у них на очах. Часто — після розлучення батьків. "Вони сваряться, тому що я поганий", — такою може бути неусвідомлювана підоснова звички гризти нігті.
Підвищена тривожність. Якщо звичка гризти нігті з'явилася у дитини після того, як вона пішла у дитсадок або перший клас, вам потрібно неодмінно звернутися до психолога. У дитини, скоріше за все, буде діагностовано відчуття постійної тривоги, небезпеки, страху. До речі, звичка накручувати волосся на палець або крутити ґудзик — з тієї ж "опери".
Просто ламаються нігті. Якщо в організмі дитини не вистачає кальцію, кремнію або заліза, її нігті будуть розшаровуватися і ламатися. А це дуже незручно… Прагнучи позбутися нігтя, який за все чіпляється, дитина його обкушує. Те ж саме вона робить і в профілактичних цілях. Тому подивіться передусім на нігті дитини, щоб визначити, в якому вони стані.
