Методи роботи начальника обласного управління охорони здоров’я Мирослава Семаніва влаштовують не всіх. Тож і звертаються зі скаргами на нього в різноманітні інстанції. Одному з рівенських лікарів нещодавно вдалося довести в суді неправомірність дій свого керівництва, яке, як стверджує він, діяло за прямими вказівками п. Семаніва. Втім, на цьому, вочевидь, скарги на адресу обласного медичного начальника не закінчаться.
Тиск, догани, звільнення Виграти суд, правда, не проти самого п. Семаніва, а проти керівництва обласної лікарні, вдалося лікарю, колишньому головному урологу обласного управління охорони здоров’я Віктору Міліневському. — Коли ще Мирослав Семанів очолював відділення урології обласної лікарні, в якому я працював лікарем, я не відрізнявся покірністю, тож ще відтоді у нього сформувалася неприязнь до мене, — розповідає він. — А коли Мирослав Семанів став начальником управління, відразу ж у нього з’явилася ідея зробити все, щоб я не працював в обласній лікарні (я мав на той момент 0,5 ставки в обласному онкологічному диспансері та ставку уролога відділення УЗД в обласній лікарні). Тож тодішньому головному лікарю обласної лікарні Юрію Семенюку він дав відповідне завдання. Семенюк не зважився з цього приводу поговорити зі мною особисто і передав через заввідділення Віктора Журавля, щоб я написав заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Я відмовився це зробити. Тоді Семенюк дав завдання комусь з санітарок перевірити, чи є я на робочому місці. Заставши кілька разів мій кабінет зачиненим, хоч я в той час був у лікарні й у мене є свідки, які це можуть підтвердити, мені дали догану. Я не став миритися з цим і подав позов до міського суду. Суд мій позов задовольнив, визнавши незаконним наказ про винесення догани. Через місяць, коли рішення суду набере чинності, я збираюся також подати позов щодо відшкодування мені моральних збитків. На жаль, через тиск на головного лікаря обласного онкодиспансеру Григорія Максим’яка з боку Мирослава Семаніва я змушений був з обласної лікарні все-таки звільнитися. Мирослав Семанів за собою вини за звільнення Віктора Міліневського не відчуває. Говорить, що не має ніякого стосунку до цієї справи, адже той судився не з ним, а з керівництвом обласної лікарні. Щодо тиску на п. Міліневського, то, за словами п. Семаніва, він полягав лише у тому, щоб змусити лікаря працювати: — П’ять років Віктор Міліневський, не працюючи в обласній лікарні, отримував тут оклад, — пояснив свою позицію Мирослав Семанів. — Оскільки він не відпрацьовував належний робочий час з 8 до 16 години, постійно спізнювався на роботу і йшов з неї раніше, йому й дали догану, причому, вважаю я, абсолютно законно. Нині розгільдяйство закінчилося. Тож Міліневський це зрозумів і сам пішов з лікарні.
Чиновника витурили з лікарні Тим часом скаржитися на п. Семаніва має намір вже інша людина — начальник відділу культури Гощанської райдержадміністрації Анатолій Івасюк. Чоловік зі скаргами на болі в шлунку за направленням Гощанської районної поліклініки звернувся в обласну поліклініку. Гастроентеролог, поставивши йому діагноз виразка дванадцятипалої кишки, направив на стаціонарне лікування до обласної лікарні. Однак вже наступного дня п. Івасюка за вказівкою Мирослава Семаніва (відмітка про це, стверджує п. Івасюк, є у виписці), з відділення гастроентерології було виписано «для проведення лікування в Гощанській лікарні». Анатолій Івасюк спробував з’ясувати причину відмови у лікуванні, однак з п. Семанівим йому поспілкуватися не вдалося. Заступник начальника управління охорони здоров’я Олег Ушкевич підтвердив, що п. Івасюка виписали за розпорядженням Мирослава Семаніва і сказав, що скасувати таке рішення не може. У п. Івасюка, який сильно розхвилювався через це все, стався гіпертонічний криз. Тож нині він змушений лікуватися від гіпертонії в Гощанській районній лікарні. Спроба з’ясувати причину відмови у лікуванні у виконуючого обов’язки головного лікаря обласної лікарні Миколи Барси теж не мала успіху. Тому п. Івасюк збирається звернутися зі скаргою на дії керівництва медициною області, яке відмовило йому в задоволенні конституційного права на вибір медичного закладу і лікаря, до прокуратури. — Найприкріше те, що десь за тиждень до моєї хвороби я отримав у Києві почесну грамоту з рук міністра охорони здоров’я Поліщука за виступ чоловічого вокального гурту «Терен», яким я керую, на святі з нагоди Дня медика, — говорить п. Івасюк. Мирослав Семанів факт відмови у лікуванні п. Івасюку і винесення відповідного розпорядження заперечує. Говорить, що просто хвороба начальника відділу культури не відповідає рівню обласної лікарні і з нею цілком можуть справитися у районі. Крім цього, стверджує він, п. Івасюк з дня перемоги Віктора Ющенка у президентських виборах майже не з’являється на роботі, оскільки ввесь час перебуває на лікарняному. Тому важливо з’ясувати, чому ж його ніяк не можуть вилікувати. Адже зараз дуже багато керівників, каже Семанів, які, коли постає питання про їх зняття з посади, беруть лікарняні.
