Душевнохворих в інтернаті лікують трудотерапією. На фермі директорського сина?

Навколо Дубенського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів розгорівся скандал. Працівники інтернату та громадські активісти звинувачують директора закладу Юрія Горбачука у використанні праці душевнохворих та збагаченні за рахунок бюджетних коштів. Сам директор вважає, що на нього зводять наклеп недоброзичливці.

У будинку-інтернаті, що розташований у районі цукрового заводу у Дубні, — близько 260 підопічних. Більшість із них — душевнохворі, проте є також інваліди І-ІІ груп та люди пенсійного віку. Інтернат утримують як за рахунок пенсій цих осіб, так і за рахунок мільйонів з обласного бюджету, оскільки заклад підпорядковується обласній раді. Директор Юрій Горбачук незмінно на посаді з 2005 року. Скарги на його роботу почали з'являтися з минулого року. Володимир, працівник Дубенського будинку-інтернату, розповідає: — Коли Юрій Горбачук став директором, він був дуже хорошим. Але як тільки його обрали міським депутатом, все змінилося. Спершу він перевів з обласної комунальної власності у дубенську міську близько 30 соток землі, що належали інтернату, а потім оформив цю землю у власність своєї племінниці Наталії Юхимчук. На ділянці, де раніше було старе приміщення інтернату, збудували ферму, якою керує син Горбачука Мирослав, до речі, теж працівник інтернату, через якого і розпочався конфлікт з колективом. Мирослав не ходив на роботу, і коли один із санітарів сказав про це директору, той влаштував на нього травлю, заявив, що він побив підопічних. Горбачук залякав колектив, погрожує звільненнями багатьом. А тим часом ферма його сина роками користувалася електроенергією, за яку платив будинок-інтернат. Окрім того, інтернат купує м'ясо з цього господарства, проте підопічні закладу свою стограмову норму м'яса насправді не бачать. Тільки коли здійняли галас, в інтернаті з'явилися м'ясні страви.

За наказом директора душевнохворі працюють на його приватному підприємстві. А розраховується він з ними горілкою. Директор є опікуном душевнохворих і розпоряджається їхніми пенсіями. Ці ж гроші і дає їм як нібито плату за роботу. Душевнохворих змушують працювати з ранку до ночі як не на підприємстві директора, то на підсобному господарстві інтернату. Так, трудотерапія передбачена як метод лікування, проте не стільки ж. Павло Ульяновський, громадський активіст: — У нас є фото, які засвідчують, що підопічним інтернату дозволяють як пити у закладі, так і споюють їх на підприємстві директора. Окрім того, маємо дані, що директор побив одного з душевнохворих відром, бо той нібито вкрав його. Юрій Горбачук продав комбайн, який належав інтернату як металобрухт, а зараз цей же комбайн наймає для роботи на полі закладу. А кабель, який роками постачав ферму директора електроенергією будинку-інтернату, обрізали тільки з тиждень тому. Правоохоронні органи мають провести повноцінне розслідування. Попереднє кримінальне провадження, яке обласна прокуратура направила на районну міліцію, закрили, навіть не допитавши свідків. Директор інтернату діяв спільно з директоркою обласного департаменту соцзахисту Ольгою Підкидач (яка, додамо, була затримана на хабарі кілька місяців тому. — Ред.) і мав її цілковитий захист. Голова обласної ради Володимир Ковальчук пообіцяв нам, що виїде до будинку-інтернату, аби зустрітися з колективом, пацієнтами і розібратися у ситуації. Юрій Горбачук, директор Дубенського будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів: — Підопічні будинку-інтернату ніколи не працювали на підприємстві мого сина. Це наклеп, як і те, що їх споюють. На жаль, пиятика — це соціальне зло. Як ми з ним не боремося, підопічні все ж дістають алкоголь. Ми обмежуємо вихід у місто лише для душевнохворих, інваліди та пенсіонери мають право покидати територію закладу. Не виключено, що вони і приносять спиртне. А у нас же різні люди є, до нас направляють і безпритульних. На мене почав зводити наклеп молодший медбрат Лисенко. Минулого року він вдарив одного з пацієнтів, а коли я намагався розібратися у ситуації, почав мені погрожувати. Матеріали я передав правоохоронних органам, і днями відбувся вже третій суд у кримінальній справі проти Лисенка. Так, мій син орендує приміщення на земельній ділянці моєї племінниці. Усе законно. На цій землі з 80-х було сміттєзвалище, я звертався до міськради з питанням, хто має прибирати цю територію. Мені й порадили — або самим, аби віддати землю, яка була закріплена за інтернатом, комусь у користування, щоб за нею доглядали. Десять соток міська рада таким чином виділила під будівництво, а ще з 15 соток для ведення підсобного господарства. Неправда, що ферма використовувала електроенергію будинку-інтернату. Приїжджали перевіряти працівники райенерго та слідчі. Кабель справді закопаний у землю — залишився ще з часів, коли інтернат був у старому приміщенні, але він обірваний, а ферма має свій лічильник, всі показники якого відповідають дійсності. Продукцію, яку виробляє син, а він ще має два паї, які лишилися у спадок, інтернат не закуповує. Я навіть не знаю, де її збувають. Комбайн справді збули. Він був зламаним, і ремонт потребував тисячі гривень, які з обласного бюджету ніхто б не дав. Саме обласна рада порадила списати його. Щодо пенсій душевнохворих, то 75% йдуть на утримання їх у будинку-інтернаті, а 25% залишаються на особисті витрати підопічних. Якщо інваліди та пенсіонери самі можуть розпоряджатися грішми, то душевнохворим кошти не видають з огляду на те, що їх у них можуть запросто відібрати. Опікунська рада, яка створена при інтернаті з працівників, щотижня запитує душевнохворих, що вони хочуть (найчастіше це цигарки, солодощі, водичка) і на 50-70 грн., які припадають на кожного на тиждень, купують замовлення. На усі витрати є звіти та чеки. Коли підопічний помирає, то його заощадження забирають рідні, якщо таких нема — гроші повертаються державі.