У Києві завершилося дослідження, під час якого вперше у світі було задокументовано різні типи головного болю. Тепер це дає можливість чітко «побачити» головний біль людини — наскільки сильно болить голова, який характер та тип болю і на основі цього якомога точніше підібрати ліки. Дослідження тривало протягом півроку, було обстежено 121 хворого.
— За кордоном подібне намагалися зробити, але поки що ніхто не отримав настільки точних результатів, — каже автор дослідження, доктор медичних наук Костянтин Трінус, науковий консультант Лабораторії запаморочення при ДП «Санаторій «Конча-Заспа». — Отримана документація болю голови — лише перший крок, але це те, що дає нам можливість розрізняти різні види болю. У більшості випадків лікарі пропускають момент визначення типу головного болю, а значить, призначають неправильне або неточне лікування, через що людині ліки не допомагають. А з часом неправильно лікований головний біль тільки накопичується, призводячи згодом до інвалідності. Зазвичай таким хворим ставлять діагноз вегетативно-судинна дистонія (ВСД). Насправді за діагнозом ВСД приховано мінімум інформації про захворювання, на яке потерпає людина, а відповідно, і про способи його ефективного лікування. Сучасна ж техніка дає змогу «розподілити» діагноз ВСД на 70 класичних діагнозів, кожен із яких має специфічну схему лікування. Відомо, що на патологічний, тобто постійний, біль голови на земній кулі страждає понад 20% осіб, а в Україні, за рахунок постчорнобильського синдрому, ці статистичні дані іще значніші. За статистикою ВООЗ, 12% населення земної кулі страждає тільки від такого типу головного болю, як мігрень, до того ж жінки — утричі частіше за чоловіків (відповідно, 18% та 6%).
Чому ж розболілася голова? Найпоширеніших типів головного болю — до сотні. Серед них найчастіше зустрічаються такі: мігрені (їх існує понад 500 типів), головний біль напруження, кластерний. На запитання, що може стати причиною болю голови, К.Трінус відповів: — Є біль, зумовлений спазмами судин, тобто високим кров’яним тиском. Зокрема, біль, пов’язаний зі зловживанням солі; біль, що виникає в результаті порушення обміну холестеролу (в російськомовній літературі його називають холестерином); біль, причиною якого є розлади цукрового обміну тощо. Другу групу становить біль голови нервового характеру: вестибулярна мігрень, біль невротичного плану, посттравматичні стани. Через надмірне споживання солі порушується виведення рідини через ниркові канальці, що, врешті-решт, зумовлює підвищення кров’яного тиску та болю голови. Зловживання сіллю може бути спричинене певними родинними традиціями, а то й зниженням чутливості язика до солоного смаку. У такому разі людина споживає надмірну кількість солі, навіть не усвідомлюючи того. Голова болить здебільшого через порушення обміну холестеролу. Ця проблема завдає чимало неприємностей здоров’ю. Що таке холестерол? Це — стресовий гормон, який, на відміну від адреналіну, виділяється не миттєво, а поступово і може зберігатися в крові тривалий час. Зниження рівня холестеролу в крові — погана ознака, оскільки це вказує на зниження імунітету. Однак підвищення рівня гормону теж є небезпечним, бо він відкладається на стінках судин, робить їх твердими й непроникними для поживних речовин. Високий вміст холестеролу в крові переноситься хворими надто погано: з’являється страх, можлива непритомність, а головний біль (часто пекучого, гострого, різкого характеру) стає нестерпним. Причиною дискомфорту можуть бути порушення цукрового обміну. Ці розлади рідше характеризуються вираженим болем голови, однак за несвоєчасного звернення до спеціаліста можуть призвести до серйозних наслідків. У результаті підвищення концентрації цукру в крові настає отруєння периферійних нервів (поліневропатія), а це загрожує втратою зору, слуху, нюху. Іноді це відбувається за лічені тижні, а часом і дні. Серед нервових причин болю голови — посттравматичні стани. Причому небезпечними є саме легкі ураження голови. Безпосередньо у момент ушкодження голови та наступні кілька днів такі травми найчастіше супроводжуються легким затьмаренням чи нетривалою непритомністю, нестійким головним болем. Потім ця симптоматика зникає. Проте через кілька тижнів, іноді місяців, а то й два-п’ять років може розвинутись так званий посттравматичний синдром. Його симптомами є інтенсивний біль, запаморочення, що нерідко супроводжуються нудотою та блювотою, стрибками тиску, пітливістю, мерзлякуватістю рук, мерехтінням перед очима, шумом у вухах. Майже завжди супутниками неврозів є біль голови, різний за характером і локалізацією. При цьому порушується тонус нервових центрів. У результаті посилюється серцебиття, виникає біль у ділянці шлунка, паморочиться голова. Найчастіше напади болю пов’язані зі змінами погоди, стресами, надмірними навантаженнями і зазвичай наростають у другій половині дня. Значний відсоток болю голови провокують розлади вестибулярного апарату, які у деяких випадках супроводжуються запамороченням.
Всебічна діагностика — точне лікування Аби надати ефективну допомогу хворому, лікареві замало обмежитися лише вислуховуванням скарг на біль голови. Потрібно встановити його причину, бо тільки так недуг буде подолано. Існує низка спеціальних діагностичних методик. Неврози найкраще визначаються завдяки методу полімодальних викликаних потенціалів. А от вестибулярна мігрень найточніше диференціюється за допомогою тестів на координацію рухів. Діагностувати таке відхилення як зниження сольової чутливості, можна методикою густометрії (від лат. gustus — «смак»). Вона також дає можливість виявити схильність до порушень цукрового обміну, уточнити такий діагноз допомагає визначення вмісту цукру в крові. — Для лікування болю голови,— говорить Костянтин Трінус,— у світі існує чимало засобів вузького терапевтичного спрямування. До речі, у країнах колишнього СРСР (у тому числі й в Україні) базовий список ліків, що вживаються при болю голови, нещодавно доходив до 20, тоді як на Заході він налічував понад 300 назв! Якщо немає можливості з’ясувати глибинну причину головного болю, як правило, поверхово діагностується вегетативно-судинна дистонія. В такому разі хворому виписують спазмальгетики й судинні препарати. На жаль, таке лікування дає лише тимчасовий ефект, а хвороба швидко прогресує і часто призводить до інвалідності.
