Історію пишуть переможці. Практично кожне покоління українців має нагоду переконатися в цьому — упродовж їхнього життя цю історію щонайменше один раз повністю переписували. Робили учорашніх ворогів героями, а героїв — ворогами. Пригадую, як здивувався, коли розгорнув шкільний підручник з «Історії СРСР», за яким пощастило навчатися нашому поколінню.
Причиною здивування було те, що ця історія починалась із прадавніх часів, коли нашими краями блукали мамонти, а наші первісні предки бігали чи то за мамонтами, чи від них, я цього врешті так і не збагнув. Якщо вірити тому підручнику, то уся наша історія з прадавніх часів була історією підготовки до утворення Радянського Союзу на чолі з Комуністичною партією. Усі наші предки тисячоліттями мріяли про радянську владу, але не могли самі про це здогадатися. Так і мучилися до 1917 року, коли більшовики нарешті захопили владу і влаштували їм щасливе життя. Ви скажете, що це якась маячня. І це справді так, але ж у підручниках, за якими я отримував середню освіту, було написано саме про це. А в інституті все пішло ще далі: виявилось, що історія СРСР — не головне. Головне — історія КПРС (хто не знає — Комуністичної партії Радянського Союзу)! Саме її нам викладали замість історії нормальної. Гадаєте, що з тих часів щось змінилося? Формально змінилося чи не все, а по суті, не змінилося нічого. Лише наші давні предки, оті, що навколо мамонтів метушились, як ми тепер дізналися, насправді мріяли не про радянську владу та СРСР, а про незалежну Україну! Ті ж самі викладачі, що вчили нас історії СРСР, миттєво перекваліфікувалися і стали викладати ту саму маячню вже в іншій обгортці. Не маю сумнівів, що коли нас випадково завоюють які-небудь китайці, ці ж самі історики, або їхні учні, збагнуть, що від часів полювання на мамонтів людство мріяло винятково про те, щоб стати китайцями. Запитаєте, що заважає нам мати нормальну історію, подібну до історії якої-небудь Франції чи Португалії? Спочатку визнаємо, що в історії названих країн, як і в усіх інших історіях, теж повно брехні та патріотичних вигадок. Усі нації світу, якщо вірити їхній власній історії, завжди лише те й робили, що героїчно боролися проти ворогів та поневолювачів за свободу та щастя свого народу. Але французи завжди були французами і ніколи не проголошували себе, наприклад, німцями, стверджуючи, що вони з німцями один народ, причому німці головніші. Те ж саме з поляками, угорцями, чехами, фінами, шведами, греками, турками… Лише ми так досі й не знаємо, ким станемо завтра, якщо до влади прийдуть інші переможці. Чому ні? За певних умов ми собі на голову хоч корейця виберемо. Прикольно буде, чи не так? А що історію знову доведеться переписати, то це нічого — нам не звикати…