Каяття під страхом смерті

1298 0

Майже половину свого життя 35-річний Сергій Алєксєєнко провів у місцях позбавлення волі. У «послужному списку» рецидивіста — побиття людини, яка згодом померла, хуліганство, зберігання та вживання наркотиків, крадіжки. Востаннє його засудили за побиття людини з тяжкими наслідками. За рішенням суду Сергій отримав п’ять років позбавлення волі, два з яких вже провів у Городищенській виправній колонії. Саме тут, стверджує в’язень, він вперше розкаявся у своїх вчинках. А поштовхом до переосмислення життєвих цінностей став страх перед смертю і зустріч з капеланом Григорієм Драусом.

Сергій Алєксєєнко пригадує, що раніше жив, керуючись лише своїми бажаннями: — Тоді для мене на першому місці були гроші, наркотики і життя у своє задоволення. Духовні цінності мене особливо не цікавили. Власне, так само, як і не цікавили проповіді священиків, які я в попередніх місцях, де відбував покарання, також мав можливість відвідувати. Лише тут, у Городищі, приблизно рік тому випадково, як то кажуть, за компанію, прийшов на проповідь отця Григорія. Тоді вона на мене враження не справила. Доки не трапився зі мною нещасний випадок на виробництві. Я знепритомнів і зрозумів, що поволі починаю вмирати. Саме в той момент я згадав слова капелана про суд Божий і, відверто кажучи, стало страшно. Страшно за те, що коли постану перед Господом, то не зможу нічого показати йому, окрім своїх жахливих вчинків. Мене поклали у лазарет. Лікарі підозрювали, що у мене, як колишнього наркомана, ВІЛ-інфекція. Перед тим, як здавати аналізи, я заприсягнувся Господу, що обов’язково виправлюсь, якщо він дасть мені ще один шанс. Цей шанс я отримав. З восьми засуджених, які того дня здавали аналізи, тільки я і ще один в’язень виявилися неінфікованими. Того ж дня до лазарету завітали священнослужителі, і я зрозумів, що життя моє змінилося. Після того випадку Сергій захопився вивченням Біблії, яку читає ввесь вільний час. Спочатку інші засуджені з насмішкою сприймали його потяг до релігійних знань, але згодом звикли, навіть почали до нього прислухатися. Уже понад рік Сергій, відвідує проповіді капелана римо-католицької церкви Григорія Драуса. Через три роки в Сергія закінчиться термін покарання. Впродовж останнього року він позбувся наркотичної залежності й покинув курити. А тому повертатися до свого колишнього способу життя вже не збирається. Тепер у Сергія інші життєві пріоритети: — Я вже знаю, чим займуся після виходу на волю. Буду допомагати таким, як і я, в’язням. Намагатимусь подарувати їм той промінчик віри, який свого часу подарували мені. Григорій Драус розповідає, що капелани місії вже не перший рік відвідують в’язнів: — Звичайно ж, що ті, хто відбуває покарання, контингент досить специфічний, а тому до них потрібен особливий підхід. Ми ніколи не тішили себе думкою, що наші проповіді кардинально змінять усіх засуджених. Але якщо навіть серед сотні в’язнів знайдеться один, який розкається у своїх вчинках, — це вже буде перемогою. В.о. заступника начальника з виховної роботи управління державного Департаменту України з питань виконання покарань у Рівенській області Олександр Кузик вважає, що зустрічі з капеланами позитивно впливають на поведінку засуджених: — Приємно, що навіть рецидивісти, за плечима яких по кілька строків ув’язнення, після зустрічей зі священиками рідше порушують громадський порядок і легше стають на шлях виправлення. Навіть «довічники», трапляється, розкаюються у своїх вчинках. На жаль, через специфіку їх утримання ми не можемо часто проводити з ними зустрічі капеланів. Втім, керівництво Департаменту вже шукає можливі шляхи вирішення цієї проблеми. Як один з варіантів — трансляція в їхніх камерах проповідей капеланів.

Коментарі

Залиште вiдповiдь

Читайте також