Білорусь — єдина з колишніх республік СРСР залишила собі радянську символіку. Тепер все це, називаючи ретро-брендом, використовують і для просування білоруських товарів, зокрема, й в Україну. Продукти сусідів українці купують із задоволенням, наслухавшись розповідей про стандарти якості, що збереглися ще з радянських часів. Про ковбасу, в якій більше туалетного паперу, ніж м'яса, та про цукерки із вмістом маргарину замість масла — що було тоді поширеним явищем — чомусь не згадують. Очевидно, такі негативні спогади тьмяніють на тлі сучасних "страшилок" про ГМО та консерванти. Тож все більше людей прагнуть обирати продукти, які мають хоч якусь державну гарантію.
Експерти визнають, що рекламування радянської якості є вдалою маркетинговою стратегією, що змушує людей, які їй піддаються, обирати білоруські продукти попри їх ціну, що трохи вища від українських аналогів. Люди згадують, як тоді, коли вони були молодими, їм було добре, і хочуть відчути це знову. Тож їм і пропонують перенестись у минуле за допомогою старих етикеток, старих смаків та асоціацій. Найбільшим попитом в українців користуються білоруські молочні продукти. "Молоко з молока" — так пояснюють відмінність білоруського молока від українського. І справді, у складі білоруського згущеного молока тільки два інгредієнти — молоко і цукор. І ніяких рослинних жирів і сухого молока, не кажучи вже про консерванти та барвники. Так само і в білоруському кефірі та вершковому маслі. Важливо і те, що на упаковках білоруської продукції вказаний ДСТУ (державний стандарт), прийнятий ще в 1978 році. А, наприклад, українське згущене молоко виробляється за стандартом 2003 року — більш сучасним, але чи кращим? Тим паче, що багато виробників не дотримуються навіть цього стандарту, а розробляють власні ТУ (технічні умови). За законом вони повинні бути не нижчими від держстандартів, але насправді дозволяють змінювати склад з використанням дешевших і гірших за якістю ігредієнтів. Українські експерти підтверджують, що через сильний вплив держави на промисловість і зарегульованість бізнесу в Білорусі справді не так хімічать, як в Україні. Хоча, визнають, масове виробництво таки передбачає використання добавок, але всі вони визначені нормативною базою, їх вміст регламентується і суворо контролюється. Закупівельні ціни на молоко в Білорусі регулюються державою, а сама сировина надходить на переробні заводи від державних сільгосппідприємств, на яких легше контролювати якість. Серед білоруських продуктів в Україні тепер можна знайти й... пиво. З весни "Мінське жигулівське" з'явилося й у Рівному. Головний пивовар заводу "Оліварія" Наталія Орлова розповідає, що українці п'ють таке ж пиво, як і білоруси — натуральне, зварене на основі солоду з додаванням хмелю (його завозять з Німеччини) та дріжджів, тільки етикетка на пляшці відрізняється тим, що містить написи українською. До речі, запевняє пані Орлова, тому, що вказано на етикетці, можна беззастережно вірити — відповідність її інформації справжньому вмісту напою, його складників, суворо контролюється. На запитання, чому білоруські виробники впевнені, що серед пива різних, в тому числі й традиційних виробників, рівняни обиратимуть й "Мінське жигулівське", головний пивовар "Оліварії" відповіла так: " Пиво — напій емоційний, секрет успіху "Мінського жигулівського" — в ностальгії, яка притаманна багатьом людям, у спогадах, у прихильностях людей. Традиції ми, звичайно ж, поєднуємо з інноваціями. І хоч виготовляємо пиво за рецептами і державними стандартами, які існували ще за радянських часів, та якість продукції ще більше контролюємо. В Білорусі дуже суворе законодавство, яке й дозволяє забезпечувати якість".
