Кількість людей з онкологічними захворюваннями з 1975-го по 2000 рік зросла удвічі, а до 2020 року, за прогнозами, їх стане ще удвічі більше. Майже усі хворі на рак, туберкульоз кісток, цукровий діабет, СНІД на пізніх стадіях страждають від болю. Щороку від раку в Україні помирає 90 тисяч людей, більше половини з них потребують наркотичного знеболення. Світова статистика свідчить, що знеболення дає можливість хворим значно зменшити страждання і навіть жити повноцінним життям.
Кількість людей з онкологічними захворюваннями з 1975-го по 2000 рік зросла удвічі, а до 2020 року, за прогнозами, їх стане ще удвічі більше. Майже усі хворі на рак, туберкульоз кісток, цукровий діабет, СНІД на пізніх стадіях страждають від болю. Щороку від раку в Україні помирає 90 тисяч людей, більше половини з них потребують наркотичного знеболення. Світова статистика свідчить, що знеболення дає можливість хворим значно зменшити страждання і навіть жити повноцінним життям. Часто невиліковні хворі помирають удома, де їх мають забезпечувати знеболювальними препаратами. У Рівному торік удома померло 298 онкохворих, 43% з них отримували знеболення. Процедура його призначення складна, а система контролю обігу наркотичних засобів надто обтяжлива. Розповідає заступник начальника управління охорони здоров'я Рівненського міськвиконкому Вікторія Покоєвчук: — У поліклініках міста є наркологічні бригади, які надають хворим допомогу вдома. Бригада виїздить стільки разів на день, скільки потрібно, залежно від потреб пацієнта. А вони у кожного індивідуальні; якщо пацієнту доза недостатня, її збільшують. Щоправда, цей ланцюжок — від скарги хворого до призначення — непростий. У Грузії, приміром, протягом року було внесено законодавчі зміни і спрощено систему призначення хворим опіоїдних анальгетиків. Визначено мережу аптек, які мають право торгувати такими препаратами в таблетках, лікар має право самостійно вирішувати, чи потрібно збільшувати дозу. І ні збільшення кількості наркоманів, ні зростання рівня злочинності, який би був пов'язаний з наркотиками, в Грузії не зареєстрували. У нашій країні таблетованого морфіну не виробляють, не ввозять з інших країн і не реєструють. Знеболювальні ін'єкції може робити лише медсестра. Таблетки, а вони недорогі, значно спростили б процедуру отримання знеболювального, і бригади не виїздили б до хворих по 9 разів на день, адже це дорого і клопітно, і хворі мали б ліки вчасно і в достатній кількості. Торік у березні питання доступності до знеболювального широко обговорювалося на Національному семінарі з надання хоспісної допомоги. Тоді було надіслано конкретні пропозиції до Мінохорони здоров'я та до Верховної Ради щодо спрощення цієї системи і дозволу на використання морфіну в таблетках. Тільки ніхто цим питанням не займається. З усіх країн колишнього радянського простору лише в Україні й Азербайджані досі немає морфіну в таблетках. Нещодавно у Рівному з'явилося кілька рекламних щитів, на яких зображена знесилена стражданнями людина, з написом: "Біль скалічив мене більше, ніж рак". Так інформаційна кампанія "STOP.Біль" хоче привернути увагу чиновників від медицини до проблеми невиліковно хворих людей, яким наркотичне знеболювальне просто необхідне і гарантоване, але яке не всі можуть вчасно отримати.
