Мешканець одного із сіл Рівненського району звернувся до редакції і розповів, що сусіди обстрілюють його та дружину. Чоловік каже, що на тілі після цих атак, які зазвичай відбуваються під шум корморізки чи циркулярки, відчувається печіння і з'являються червоні пухирі, які днів за два зникають. Слова чоловіка підтверджує його молода дружина, каже, що теж потерпає й відчуває постійний страх. Ці люди остерігаються, що хтось таким чином зазіхає на їхню хату, дуже зручно розташовану, адже нерухомість в їхньому селі недешева.
У грудні минулого року подружжя поскаржилося на дії сусідів у районну прокуратуру, яка передала скаргу в міліцію. Її зареєстрували в журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинення правопорушень та про інші події, а згодом дали відповідь заявникам, що з сусідами відносно порушення громадського спокою проведено профілактичну бесіду. Утім, жодних доказів на підтвердження своїх слів подружжя не надало ні міліції, ні редакції. Чоловік, упевнений, що проти нього застосовують спецобладнання, сам ніколи його в сусідів не бачив і не має жодної довідки від лікаря про бодай якісь наслідки дії на нього та дружину цього спецобладнання. Тепер чоловік написав таку ж заяву в управління СБУ в області. — Дільничний інспектор повідомив, що отримував повідомлення від цього громадянина про конфлікти з сусідами через те, що вони буцімто застосовують якесь спецобладнання, — розповідає помічник начальника Рівненського райвідділу міліції зі зв'язків з громадськістю Марія Юстицька. — Дільничний опитав усіх сусідів — інформація не підтвердилася. Щоб провести огляд їхніх будівель, потрібна постанова суду, а в цій ситуації міліція не має пістав, потрібне підтвердження. Якщо людина запевняє, що проти неї хтось вчиняє незаконні дії, вона має надати хоч якісь докази. Приміром, якщо після тих обстрілів, про які говорить цей чоловік, на тілі залишається, наприклад, синець, потрібно негайно викликати міліцію. Марія Юстицька каже, що в журналі єдиного обліку, який ведуть письмово та в електронному вигляді, реєструють усі звернення до міліції про будь-які події, навіть ті, які міліції не стосуються. По кожному з тих, які стосуються, дільничний інспектор має здійснити перевірку на місці й повідомляти про її результати керівництву і тому, хто повідомив, за винятком випадків, коли телефонував анонім. — У базі доволі часто можна натрапити на повідомлення, наприклад, такого змісту: "мене побив чоловік", "у мене вкрали мобільний телефон", — продовжує Марія Юстицька. — Потім, на місці, виявляється, що бійки не було, лише сварка, а телефон знайшовся на дні сумки заявника. У райвідділі добре знають скаржників, які телефонують чи не щодня: що повз будинок надто гучно їздять автомобілі, що сусід у дворі щось спалює, а дим іде в інші двори, що до такого-то села немає маршрутки або що вона поїхала, але переповнена, що узбіччя доріг в селі не розчищені від снігу. Якось зателефонував чоловік і заявив, що у його двір зайшла невідома тварина, схожа на бобра, й "зухвало себе поводить". Ні тварини, ні слідів її поведінки дільничний не виявив. Пригадую й інший випадок, коли я сама працювала дільничним інспектором. За скаргою однієї жінки до неї прийшов міліціонер, але її саме тоді не було вдома. Тож вона поскаржилася, що інспектор без відома господарів зайшов на подвір'я, нехай би завчасно попередив про свій візит. Гадаючи, що зможу заладнати це непорозуміння, я хотіла сама поговорити з цією жінкою, але марно — вона на розмову не пішла.
