Десять породистих верхових коней стоїть у стайні в селі Велика Омеляна, що на околиці Рівного. Кілька років тому це приміщення колишньої закинутої ферми викупив кінноспортивний клуб «Фавор», який і опікується кіньми. А коні — як діти, їм потрібна не тільки звичайна їжа, вони люблять родзинки, курагу, горіхи. Взагалі, утримання одного коня, як розповідає тренер клубу Ірина Демидюк, обходиться у 1200 гривень на місяць. З грішми у клубі нині сутужно. Такої скрути, як зараз, п. Ірина не пригадує. Протягом останніх двох років клуб тримається лише на внесках людей, які в ньому займаються, на одержимості самої Ірини та праці членів її родини.
Взагалі-то клуб був створений і діяв спочатку у селі Суськ Костопільського району при підтримці «Рівнелісу» та Палацу дітей та молоді. — У Суську наші діти виступали на кубок області, здавали нормативи на кандидатів у майстри спорту, — розповідає п. Ірина. — Але з часом клуб у Суську став приватним і спортивно-мисливським, а кінноспортивний напрям цей клуб втратив, і ми перебралися в с. Велика Омеляна, що біля Рівного. Взяли кредити і купили приміщення під конюшню. У конюшні стоїть нині 10 верхових коней класу «Еліта», сім «клубних» та один, що належить членові клубу, — з родоводами, паспортами та кодами. Утримується тут ще двоє коней, господарі яких тимчасово прилаштували їх, бо опинилися у скрутному становищі і не можуть їх більше годувати. Утримання одного коня обходиться у 1200 гривень на місяць. Окрім звичайної їжі, їм потрібні вітаміни, щеплення та речовина для змазування копит. — Таких коней треба годувати добре, інакше виникають розлади, що може призвести до загибелі, — розповідає п. Ірина. — Їм треба давати родзинки, горіхи, оливкову олію, курагу, перепелині яйця. Кінська збруя теж недешева, сідло коштує від 350 доларів, вуздечка — від 100 доларів. Потрібно обгородити й замостити майданчик, де ми займаємося, а це коштує 20 тисяч гривень. Ми дуже вдячні «Рівнеазоту», що привозить нам безплатно тирсу на підстилку, та ще підприємець із сусіднього села Вересневе дає в кредит за найнижчою ціною овес, сіно та солому. Найняти когось на роботу на стайні я зараз не маю змоги, грошей бракує, тож допомагають мама, яка у нас за конюха, чоловік та старший син. Кандидат в майстри спорту з конкуру та виїздки, тренер з верхової їзди кінноспортивного клубу «Фавор» Ірина Демидюк кіньми «захворіла» ще в дитинстві. І уже понад 20 років займається кіньми та верховою їздою й дітей цього навчає. У «Фаворі» займається три групи дітей від 6 до 18 років — початківці, середня група і спортивна. Займаються за програмою підготовки вершників. Діти виступають на змаганнях у Мирогощі та у с. Козлин, де відкрився кінноспортивний клуб «Патріот». — Діти мають періодично виступати, щоб бачити результат своїх занять, — продовжила п. Ірина. — Коні теж повинні брати участь у змаганнях, їм це просто необхідно. Їхати на змагання у Львів чи в Київ поки не виходить, дорого обходиться перевезення коней, тому виступати у Козлині нам зручно. Торік двічі їздили на змагання, були команди з Хмельницького, Житомира, Львова, Луцька, Кузнецовська. Ми й самі могли б заробляти на прокаті коней та проведенні змагань з конкуру та виїздки, та нинішнє становище поки не дозволяє. У нас умови не царські, і розраховуємо на так званий середній клас. Місячний дитячий абонемент у нас коштує 200 гривень, для дорослих — 350 гривень. Але людей зараз небагато, напевне, з грішми сутужно. Привозять на сеанси іпотерапії (метод лікування, заснований на взаємодії людини зі спеціально навченим конем, адаптованим до можливостей хворого) дітей з церебральним паралічем, серцево-судинними захворюваннями, аутизмом, олігофренією. Лікувальний ефект є і, кажуть, хороший. — Спілкування з кіньми розкриває деяких дітей і допомагає їм налагодити контакт з людьми, — каже п. Ірина. Улітку діти з клубу багато часу проводять з кіньми, на свіжому повітрі, допомагають доглядати за ними. Та незважаючи на усі труднощі, продавати коней п. Ірина не збирається. Шкода, каже, як своїх дітей...
