Реконструкція автодороги Київ–Чоп, яка здійснюється на іноземні кредити, показала, що і в наших широтах можна будувати дороги за стандартами, близькими до європейських. Але як тільки реконструкція дійшла до ділянки, що проходить Рівненською областю, європейська якість почала стрімко наближатись до звичної нам української. Скандал навколо пального, яке ніби крадуть українські робітники, найняті італійською фірмою, свідчить про те, що дорога нормальної якості, яка б могла забезпечити майбутнє не лише нашої області, може бути просто вкрадена. А наступних інвестицій з Європи доведеться чекати вже новим поколінням наших співгромадян. Особливо зворушливо звучить занепокоєння з цього приводу від Федора Жежука, того самого, який багато років очолював Рівненський облавтодор. Очолював саме тоді, коли дороги в нашій області були суцільною ямою, в якій безслідно зникли нелічені мільйони з державного бюджету.
Розповідає Микола Мірецький, обліковець фірми «Тодіні», якого італійці підозрюють у крадіжці пального: — Я працюю обліковцем на заправці фірми «Тодіні». Минулої неділі я відпрацював свою зміну і близько обіду збирався їхати додому. Біля прохідної мене покликав один з керівників фірми італієць Максиміліано. Разом із ним підійшло троє чоловіків, які представилися охоронцями цієї фірми. Італієць згодом поїхав, а ті чоловіки почали цікавитися специфікою моєї роботи, розпитували, скільки пального який транспорт використовує. Мовляв, виникли непорозуміння по документації. Мене це здивувало, оскільки в моєму обліку все було добре. Та й не могло бути інакше. У нас за використанням пального вівся суворий облік. Щодня машина привозила пальне, я його отримував по накладній і розписувався. В кінці дня здавав документи зі звітами про те, на що і скільки пального було використано. Мої документи, які я показував незнайомцям, їх не переконали. Вони мали свої, де була зазначена нестача пального — майже 20 тонн солярки. Вони вимагали, щоб я підписав ці документи. Коли я відмовився, охоронці забрали у мене мобільний телефон і ключі від машини, що стояла під прохідною, і почали мене бити. Використовували електрошок, душили мене за шию. Я кілька разів непритомнів. Тим часом прийшла до мене дружина на роботу. Ми попередньо домовлялися з нею піти разом в гості. Оскільки я затримувався, вона сама вирішили прийти до мене. Прийшла і побачила, як мене лупцюють. Дружина спробувала за мене заступитися, але її один з тих, хто мене бив, вдарив в обличчя і виштовхав за територію прохідної. Після цього вона викликала міліцію, а охоронець з прохідної викликав швидку допомогу, яка і доставила мене до районної лікарні. Медики зняли побої, а правоохоронці взяли письмові пояснення. За фактом побиття я написав заяву в міліцію. Що буде далі — не знаю. Нині моїми справами займається адвокат. Мирон Павлів, завідувач травматологічного відділення Дубенської центральної районної лікарні підтверджує, що пацієнта привезла карета швидкої допомоги о 16-й годині минулої неділі: — Після огляду медики виявили у чоловіка струс головного мозку, закриту черепно-мозкову травму та множинні забої тулуба та голови. Тому було прийнято рішення про госпіталізацію. Нині його стан значно кращий, щоправда, скільки часу йому доведеться пробути в лікарні, нині говорити рано. Олександр Демидюк, директор охоронної фірми «Арей», запевняє, що проблеми з найманими робітниками виникають не вперше: — Ми охороняємо ввесь бізнес італійської «Тодіні» на Рівненщині, тобто як офісні приміщення, так і асфальтний завод, стоянки і техніку на паркувальних майданчиках, коли вона не працює. Проблеми з місцевими найманими працівниками виникають не вперше, і все тому, що в нас люди звикли красти. Це не голослівна заява — окремі водії були спіймані на гарячому під час крадіжки пального, все це ми зафіксували на фото, взяли пояснення і передали правоохоронцям. Нещодавно до нас знову почали надходити сигнали з Грушвиці, Молодаво, Дубна, Тараканова про те, що наймані водії «Тодіні» торгують краденим дизпальним. Та й минулої неділі керівник компанії сказав, що за документами не вистачає 20 тонн пального. Коли почали з’ясовувати, сліди привели до Миколи, який більше року працює заправником на стоянці техніки у селі Верба. Особисто я приїхав до нього, але він почав все заперечувати, мовляв, ніхто нічого не краде. І тут його мобільний задзвонив, я взяв трубку, відповів, а там лунає: «Ти ще довго там будеш?». Я ж спробував спровокувати, кажу: «Та ні, але ще солярку треба вивезти». А мені у відповідь: «Тож ти знаєш до кого звертатись, до наших хлопців, які на «Івеко» їздять. Бо батько твій вже заправив свій бензовоз». Ще кілька запитань вже до Миколи і почала вимальовуватись налагоджена схема крадіжок пального — яким чином вивозили пальне і хто, як його продавали по селах, як він його списував. Забігаючи наперед, можна сказати, що якби цього не було, то за які такі гроші за останній рік заправник Микола прикупив новеньку «Чері» а його батько, який працює на бензовозі — «десятку». Відтак я кажу Миколі: «Ось тобі папір, ручка і пиши все, що знаєш». Проте щойно він сів писати, як у сторожку вбігла його дружина, аркуш вихопила і порвала, йому крикнула, щоб не робив дурниць і нічого не підписував, що вона зараз міліцію викличе. Я ж у відповідь кажу, що й сам збираюсь у міліцію телефонувати. Коли ж вона вийшла, Миколу почало трусити, він впав, тіло почали судоми зводити, виглядало так, ніби в нього якийсь припадок від нервового шоку. Вивели його на свіже повітря, але допомогло мало — почав на землю падати. Охоронець одразу побіг по медсестру, вона поміряла тиск — десь 180 на 110 було, уколи вколола, викликали «швидку». Микола виглядав вже жвавіше, а тим часом водій «швидкої» взяв ключі від його легковика, щоб начебто забрати з нього якісь документи. А там і міліція приїхала, батько та мати Миколині, почався крик, що начебто ми його вбиваємо і ключі від машини забрали. Мати Миколи працює у лікарні, тому допускаю, що «постарається», щоб він там полежав якомога довше і з діагнозом, який свідчив би проти нас. Але сподіваюсь, що правоохоронці з’ясують, як насправді розгортались події того дня на стоянці у Вербі, а також розслідують схему крадіжок пального. Доповнює охоронця Федір Жежук, заступник інженера-резидента фірми «Луї Берже», яка супроводжує роботи фірми «Тодіні»: — Скільки вже було випадків, що ловили на гарячому і звільняли, але не допомагає — знову крадуть. Наші ж крадуть! Приміром, треба йому катком десять разів проїхати по одній ділянці, а він проїхав один раз, а пальне злив і продав на стороні. А люди ж по селах думають, що це італійці так гроші на ремонт дороги «освоюють». Між тим, всіх найманих водіїв у фірмі працює близько 100, а італійців у нас тільки 14, і всі вони вже давно шоковані тим, з чим їм доводиться мати справу. Вони не розуміють, як це можна прогуляти кілька днів, прийти п’яним на роботу і постійно намагатись щось вкрасти. А коли починаєш приструнювати несумлінних чи справа доходить до звільнення злодія чи п’яниці — одразу ж тобі страйк, бо, мовляв, іноземці нас притісняють. Ось зараз договорились до того, що італійці вже й іконки з кабін машин здирають, а насправді був тільки випадок, що вони не потерпіли, коли кабіни кількох авто зсередини були заліплені порнографією.
