Купують мед, щоб не їсти цукру

Перший мед, який з'являється на прилавках, — травневий. До цього пасічники розпродують торішній, знижуючи ціну на 10-20 гривень за літр, та везуть своїх бджіл на поля, де вже зацвітає ріпак. Звідки береться мед, чому його треба їсти щодня та чим корисний укус бджоли — знає пасічник Михайло Яцюк. Чоловіка часто можна побачити на рівненському продринку, де він продає свій мед.

У перші травневі дні пасічник перевозить вулики у поле, де росте ріпак, і випускає бджіл. Пан Михайло каже, що власники полів не проти співпраці з пасічниками, оскільки переконалися, що запилені бджолами рослини дають на 20% більше врожаю. Цвіте ріпак упродовж усього травня, у цей час бджолині сім'ї стрімко розмножуються. До складу травневого меду входять також слива, яблуня, груша та кульбаба. — Ці рослини перецвітають до кінця травня, а вже на початку червня зацвітають лісові — малина, крушина та акація, а трохи пізніше — й липа, — розповідає п.Михайло. — З поля ми веземо своїх бджіл у ліс. Робимо це ввечері, коли всі комахи знаходяться у вуликах. У лісі "стоїмо" приблизно місяць, а потім знову повертаємося в поля — уже гречані. Гречка цвіте у декілька періодів. Перша зацвітає на початку липня, пізніша — через два-три тижні. Завершується медовий сезон цвітінням вересу та фацелії. Останню засівають для удобрення ґрунту — після фацелії добре ростуть зернові. Цвіте ця рослина упродовж 52 днів і дає найбільшу силу меду. Такий мед ми використовуємо як зимовий корм для бджіл.

Бджолині консерви

— Мед бджоли несуть у спеціальну рамку у вулику. На ній комахи формують так звані соти, в які й кладуть мед. Коли уся рамка заповнена, вони починають її запечатувати воском, який самі ж і виробляють. Виходить така собі герметична упаковка. Так бджоли "консервують" мед до зими — вони ж не знають, що ми його заберемо, - посміхається п.Михайло. - Запечатаний мед вважається зрілим і найбільш корисним. Ми витягуємо рамку з вулика, забираємо з неї віск і обтрушуємо соти з медом у посуд. Потім цю масу кладемо у спеціальний пристрій, який працює за принципом соковижималки — центрифуга крутиться і "виганяє" мед на стінки циліндра. Так відділяємо мед від сот. Зберігаємо цей продукт у спеціальних поливаних бочках по двісті літрів. У дерев'яному посуді, як це часто зображають на картинках, мед не зберігають, бо він з нього витікає. Мед за своєю структурою дуже сухий і здатний витягувати вологу з дерева, утворюючи у ньому пори, через які витікає. Вода у дубовій бочці стоятиме, а мед — ні. В домашніх умовах цей продукт можна тримати як у холодильнику, так і при кімнатній температурі. Проте спеціальна література пише, що мед чомусь "не любить" 11-13 градусів тепла. Цінні властивості не втрачаються й під час спеки, при +25-30 градусах, мед лише стає більш рідким. Рідким також буває і штучний мед, а завдяки ароматизаторам та барвникам він практично не відрізняється від нагрітого на сонці натурального. На відміну від натурального, штучний продукт не загусає. Щоб переконатися, який мед ви купуєте, попросіть продавця його зважити — один літр штучного меду важитиме один кілограм, а літр натурального — 1,4 кг.

У Рівному люблять гречаний мед

З якої рослини зібраний мед — підкаже його відтінок. Так, гречаний та вересневий мед найтемніший. Трохи світліший — лісовий мед, ще світліший — липовий. Білий мед — з ріпаку. Чим темніший мед, тим він ароматніший. Виняток становить лише липовий мед — за запахом він не поступається гречаному. Хоча саме останній обирають рівненські господині, готуючи медові торти. Органи дихання найкраще лікує лісовий мед, серце — ріпаковий, а нервову систему — гречаний. Михайло Яцюк продає свій мед не лише у Рівному, а й у Тернополі, Києві та Хмельницькому. Каже, у столиці люди більш охоче купують ріпаковий мед, а в Рівному — гречаний. Це нічого не означає, у різних регіонах люди по-різному обізнані про властивості того чи іншого меду. Бджоляр також помітив тенденцію до заміни цукру медом.

Мед — не ложкою

Покупець, що підійшов до прилавка Михайла Яцюка, розповідає, що вже рік вживає мед двічі на день. Каже, що почувається краще. — Натщесерце повільно розсмоктую чайну ложку меду, запиваючи холодною водою, — розповідає чоловік. - Так само роблю щовечора перед сном. Це покращує сон, зміцнює нервову систему та стабілізує тиск. — Мед не любить горілку, - додає Михайло Яцюк, - тому коли лікуєшся медом, від спиртних напоїв варто відмовитися. І вживати мед в міру. Якось до мене прийшла жінка, яка напередодні купила у мене півлітра меду і сказала, що отруїлася ним. Виявилося, вона увесь той мед з'їла за один прийом, і її знудило. Можна також робити медовий масаж. Медовий масаж відрізняється від звичайного, намазані медом долоні лише притискають до шкіри і різко їх "відклеюють". Ця процедура неприємна, але помічна.

Бджолиний віск лікує потріскані п'яти...

Не менш корисний і бджолиний віск. Його пасічники розтоплюють і заливають у невеличкі форми для застигання. На прилавку Михайла Яцюка такий товар теж є. Своїм покупцям чоловік радить готувати з нього мазь, яка лікує тріщини на п'ятах: — Для цього треба круто зварити яйце, відділити жовток і перетерти його. Потім жовток кладемо у розтоплений бджолиний віск і додаємо трохи олії. Усе це слід прокип'ятити упродовж п'яти хвилин, а потім охолодити — і мазь готова.

…а перга покращує потенцію

Пергою бджоли годують своїх личинок. Це пилок, змішаний зі слиною бджоли. У натуральному вигляді перга мастка, але для продажу пасічники її підсушують, вона набуває форми кульок. — Перга корисна всім, хто відчуває постійну втому, а також чоловікам, бо покращує потенцію. З лікувальною метою пергу можна їсти — набрати трохи в рот і повільно розсмоктувати. Якщо пасічник її не пересушив, перга має приємний смак, — додає п.Михайло.

"Хай ваша бджола вкусить мене за сідницю"

З таким проханням іноді приходять до бджоляра його знайомі з болями у попереку. — Бджолина отрута розріджує кров, а також допомагає при радикуліті та болях у суглобах. Тож коли до мене приходить людина з такими проблемами, я беру одну комаху і прикладаю її до болючого місця. Якщо біль у коліні, бджолу не варто прикладати до самої чашечки — у цьому місці укус особливо пекучий, — радить пасічник.