Рівенській центральній районній лікарні у Клевані вже понад двадцять років. Увесь цей час керівний склад лікарні завжди був предметом пожвавлених дискусій в коридорах не лише районної, а й обласної влади. Результат цих дискусій майже щоразу був один: чергова кадрова заміна. Головні лікарі змінювалися як ватні тампони під час операції, але ні самому медичному закладу, ні його працівникам, а тим паче пацієнтам від цього краще не ставало. Дійшло до того, що один з найбільших в області медичних закладів був доведений до повного зубожіння.
За останні десять років в центральній районні лікарні змінилося близько десятка головних лікарів, і майже всі вони були призначеними не зі штату районної лікарні, а з інших медичних закладів. Чи не кожен з них намагався допродати те, що не встиг його попередник. Один демонтував, а потім продав виїзний флюорограф. Інший, який змінив свого колегу вже через декілька місяців, перше, що зробив — продав по частинах асенізаційну машину. Решта головних лікарів виявилися не менш підприємливими. Хто дороге медичне обладнання з платами зі срібла та золота списував, хто коней з підсобного господарства продавав. Дійшло до того, що деякі керівники умудрялися продавати з недобудованого службового приміщення лікарні дошки та чавунні радіатори. Цей перелік можна було б ще довго продовжувати. Всі вищенаведені факти мають підтвердження у відповідних документах районного відділу охорони здоров’я. Та чомусь жодного разу інформація про службові зловживання та розкрадання державного майна головними лікарями ЦРЛ так і не дійшла до правоохоронних органів. Півтора роки тому керівником медицини Рівенщини призначили Мирослава Семаніва. Найбільше, чим він запам’ятався — зміною майже трьох десятків головних лікарів. У тому числі і в Рівенській ЦРЛ, де на цю посаду було призначено Ігоря Гудиму. Свого часу він працював на посаді головного лікаря поліклініки Рівенського обласного УМВС. Тоді, наприкінці 90-х років, кажуть, виникла неприємна справа, пов’язана із розкраданням майна міліції та різні зловживання з розподілом дорогих ліків. Та зайвого розголосу міліціонери цій справі вирішили не надавати, тож пана Гудиму було звільнено із займаної посади, а про скандал потроху забули. Аж ось того самого п. Гудиму призначають головним лікарем Рівенської ЦРЛ. Хоча попередній керівник — Федір Аннєнков — ніби й повністю влаштовував трудовий колектив, оскільки був, напевно, єдиним головним лікарем, який хоч щось зробив для цього медичного закладу. — Я будував цю лікарню і здавав її в експлуатацію в 1985 році, — пригадує пан Аннєнков. — На початку 90-х нова влада мене звільнила за національною ознакою. Сказали, що росіяни нам не потрібні. Мовляв, є достатньо своїх українських спеціалістів. Я п’ять років пропрацював на посаді заступника голови агрофірми «Зоря». За цей час в лікарні змінилося п’ять чи шість головних лікарів. А в 2000 році голова районної адміністрації знову запросив мене в лікарню. Відверто кажучи, боляче було дивитися, як за декілька років розвалили те, що я створював власними руками. Все довелося починати з нуля. Відновлювати котельню, робити ремонт пологового та хірургічного відділень, створювати комп’ютерну мережу. Чимало було різних задумів, але їх втілити в життя я не встиг. Відбулася чергова революція і знову прийшла нова влада. Пан Семанів порадив мені написати заяву «за власним бажанням», погрожуючи «розібратися» з моїм сином, який на той час працював на посаді начальника районного управління охорони здоров’я. Незважаючи на те, що пан Аннєнков добровільно звільнив свою посаду, пан Семанів почав чинити тиск на сина колишнього головного лікаря. Водночас він, так само як і колишній голова Рівенської районної державної адміністрації Петро Поліщук, заплющували очі на те, що дозволяв собі новий головний лікар ЦРЛ. Уклавши напряму трудову угоду з головою адміністрації, пан Гудима фактично вивільнив себе від підпорядкування районного відділу охорони здоров’я. — Під прикриттям колишнього голови районної адміністрації, — говорить начальник Рівенського районного відділу охорони здоров’я Олександр Аннєнков, — пан Гудима нарахував своїм заступникам за бюджетні кошти непомірні надбавки до зарплат, щоб ті не звертали увагу на його самочинства і головне — мовчали. Згодом без відома трудового колективу списав декілька санітарних машин, продав майже новий трактор. Цікавим є той факт, що в касу лікарні він поклав за нього трохи більше тисячі гривень, в той час, як ринкова вартість такого трактора складає щонайменше п’ять тисяч доларів. А де поділися решта грошей? Так само цікаво, де діваються ліки для діабетиків, які хворі з району не можуть вчасно отримати. Окремою темою для дослідження є паливно-мастильні матеріали, яких, за словами пана Гудими, в лікарні постійно не вистачає. З цієї причини дві карети швидкої допомоги, що залишилися на ходу, майже не виїжджають. У той же час двічі на день з Клеваня до Городища виїжджає санітарна машина, щоб забрати з дому і привезти на роботу, а потім з роботи доставити назад додому головного лікаря. Таким чином, щодня машина наїжджає зайвих 180 кілометрів. Я неодноразово писав з цього приводу службові записки на ім’я голови районної адміністрації, але ніякої реакції не було. Мені просто радили не лізти не у свої справи. Останньою краплею стала спроба пана Гудими за державні кошти придбати автомобіль «Деу-Ланос», в той час, як автопарк швидкої допомоги майже повністю розвалений. Коли ці кошти надійшли до мене у відділ, я відмовився фінансувати таку покупку, розцінивши її як нецільове використання бюджетних коштів. Водночас порадив головному лікарю ЦРЛ придбати за ці гроші санітарну машину і хоча б частково оновити медичне обладнання лікарні. Зрештою, він так і зробив, але через декілька днів мене звільнили з роботи. Після майже піврічної паперової тяганини і судових слухань пана Аннєнкова було поновлено на посаді начальника районного відділу охорони здоров’я. За цей час було звільнено голову Рівенської районної адміністрації Поліщука. А пан Гудима як був головним лікарем, так і залишився працювати, незважаючи на численні висновки різних комісій, трудовий договір з ним досі не розірваний. Коментар головного лікаря Рівенської центральної районної лікарні Ігоря Гудими: — Усі звинувачення Олександра Аннєнкова на мою адресу є нічим іншим, як його власними амбіціями. Він чиновник, а не лікар. Власне, і лікарем він ніколи не був. Я навіть не знаю, чи є в нього відповідний диплом. Тому справжню ситуацію і ті проблеми, що переживає наша лікарня, з кабінету начальника районного відділу охорони здоров’я йому до кінця не зрозуміти.
