Гамбург, окрема земля на території Німеччини, що визнана найбагатшим регіоном Євросоюзу, голові Рівненської облдержадміністрації Віктору Матчуку дуже сподобався: величезний порт, який обслуговує 100 тисяч працівників, багато підприємств, банків і торговельні обороти, що перевищують річний бюджет України. Налагодити співпрацю області з Гамбургом — це той золотий рядочок в біографії, який прагне собі записати Матчук. І задля якої він готовий «ще безліч разів їздити і зустрічатися з ким завгодно». Такий контракт, якщо його вдасться підписати, на думку Матчука, буде вартий багатьох інших, разом узятих, бо «дружба з багатим партнером завжди обіцяє більше, ніж бідного з бідним».
Окрім протокольних зустрічей з консулами та міністрами 6-7 грудня, делегація на чолі з п.Матчуком 10 грудня побувала на підприємстві корпорації Delphi, яке займається виробництвом систем для автомобілів. Щось таке хоче налагодити на території рівненського Індустріального парку і п.Матчук. Уже наступного місяця, в січні 2008-го, до нас мають приїхати представники департаментів корпорації, і якщо їм усе сподобається і вдасться скоротити удвічі термін реалізації проекту в нашій області, то на колишній території військового полігона, що між Рівним та Костополем, може постати завод з виробництва автомобільної електроніки. Щоб привабити Delphi, голова адміністрації навіть пообіцяв коштом державної програми навчити безробітних необхідних спеціальностей і протягом року платити їм, також державним коштом середньостатистичну в області зарплату. Але вже наступні два роки таких працівників, а їх хочуть залучити не менше 2 тисяч, з роботи не звільнять, хіба тільки за прогули чи пиятику. Тим часом слава про рівненську презентацію у Гамбурзі дійшла й до конкурентів Delphi — сьогодні у Празі Індустріальний парк їм представляє рівненська делегація, але вже без Матчука, — він не може так надовго відлучатися від державних справ. На презентації мають бути й компанії інших профілів виробництва. А тому потенційні інвестори мають на роздуми, як зазначив Матчук, не більше трьох місяців, а там, дивись, і не стане вільного місця на полігоні. ...Дорога з Німеччини додому видалася голові не такою осяйною. Їхати довелося через усю Польщу на авто. Дороги у «польській» Європі йому не сподобалися, а придорожній готель — ще менше. «Нічого європейського», — зауважив він. Кімнатка була незвично малою, стіни — з легкого дешевого матеріалу, так що було чути, як сусід за однією стіною сякає носа, а за іншою — шаркає капцями. І коштував такий нічліг недешево. А потім ще на польсько-українському кордоні в Яготині Матчук простояв годин шість. Словом, то був уже не Гамбург.
