На обережне запитання: «Мила, який подарунок ти б хотіла до 8 Березня?» я одержав несподівану відповідь: «Зірку з неба!». Виявляється, такий презент її товариш по службі готує своїй дівчині: він придбав права назвати світило ім’ям коханої. Значить, будь-який бажаючий може назвати зірку? І не тільки її — «поділ» космосу йде повним ходом.
Вчені не визнають Заповзятливі бізнесмени вирішили, що зірками можна не тільки милуватися, але й торгувати. Будь-якій вільній зірці в 88 сузір’ях (526 млн. зірок) можна присвоїти ім’я, яке буде зафіксоване в Українському астрономічному каталозі УКРАСТРО. «Вільна зірка» означає, що вона відома тільки під буквено-цифровим кодом обсерваторій. Ім’я зірки може складатися з декількох слів (скажімо, «Яна+Ростік»), але загальна кількість знаків не повинна перевищувати 33. На руки покупець одержує іменний сертифікат, схематичну карту сузір’я з вказанням зірки і стислий астрономічний глосарій. Тішить самолюбство, але... Заступник директора з наукової роботи Головної астрономічної обсерваторії НАНУ Сергій Кравчук сказав, що вчені такої творчості не визнають. Зі спеціального роз’яснення Міжнародного астрономічного союзу, який курирує питання найменування небесних тіл, слідує, що ця практика з астрономією не має нічого спільного, куплені назви не легітимні, а клієнти подібних компаній одержують лише дорогий шматок паперу. Представившись клієнтом, я звернувся у фірму, яка торгує назвами зірок. Там чесно роз’яснили, що каталог діє лише на території України, в інших країнах його не визнають. У світі є близько 20 подібних «національних» каталогів: значить, та сама зірка може мати десятки імен!
Місяць на блюдечку А можна подарувати коханій... шматочок Місяця. В Україні ділянки на єдиному супутнику Землі можна купити в районі з координатами 20-24° південної широти і 30-34° західної довготи, на північному сході Моря Вологості. Кожній країні виділений свій «ареал існування», щоб виключити продаж однієї ділянки двічі. Незалежно від того, в якій країні зроблена покупка, право власності закріплюється в єдиній базі даних — Міжнародному реєстрі власників позаземної нерухомості. Я «захотів» купити ділянку, де приземлялися радянські й американські космічні кораблі, однак не вийшло! «Хазяїн» вирішив, що на цих територіях у майбутньому створять меморіал, доступний для всіх. Для покупки треба повідомити ім’я, прізвище і дату народження «місяцевласника». Після оплати приходить пакет документів: свідоцтво про право власності, карта і... Конституція Місяця. За додаткову плату одержите фото своєї ділянки і космічний паспорт, який посвідчує особу у Позаземеллі. Одержати паспорт можуть тільки власники позаземної нерухомості, він видається на 25 років і діє лише за межами Землі. Вже є й позаземна валюта, щоправда, котирується вона невисоко. Треба сказати, місячні наділи швидко дорожчають, з 2001 р. — у 10 разів. Продається і Марс. Україну на ньому «прописали» у районі між 00-01° південної широти і 09-10° західної довготи. Мінімальний розмір тамтешньої ділянки, який можна купити в країнах СНД — 80 га. Процедура покупки і пакет документів такі ж, як і Місяця. Марс не приваблює, мовляв, там піщані бурі. На жаль, ділянками на Венері і супутнику Юпітера в нас поки не торгують.
Квиток у майбутнє чи макулатура? Продавці стверджують, що позаземну нерухомість можна дарувати, перепродувати, передавати в спадщину. Але чи так буде, коли почнеться реальна колонізація космосу, чи не перетворяться документи про право власності на непотрібну макулатуру? За відповіддю я звернувся в Національне космічне агентство, але заступник гендиректора Едуард Кузнецов сказав, що їхнє відомство подібними питаннями не займається. Прояснити ситуацію допоміг заступник директора Центру космічного права Інституту держави і права НАНУ Наталя Малишева. Виявляється, ст. 2 «Договору про космос» передбачає, що небесні тіла, включаючи Місяць, не підлягають національному присвоєнню. Ст. 11 «Угоди про Місяць» говорить, що Місяць і його природні ресурси є спільною спадщиною людства і не можуть бути власністю держави, міжнародних або національних організацій і приватних осіб. Чому ж нікого з «торговців місячною пилюкою» жодного разу не притягли до відповідальності за шахрайство? Справа в тому, що з погляду права вони здійснюють законні угоди купівлі-продажу, але не ділянок, а... пакетів документів! До того ж ніхто з покупців жодного разу не подав позову, наприклад, про перешкоду в користуванні «своїм» майном. А от порядок присвоєння імен зіркам законами не регулюється. Міжнародний астрономічний союз закріпив лише межі і назви сузір’їв, імена зірок не регламентовані. Приблизно трьомстам найяскравішим зіркам, які мають навігаційне значення, присвоєні назви, але навіть вони відрізняються в різних народів, тому астрономи віддають перевагу іменам небесні координати. Обмежень же на присвоєння імен «зіркам дрібнішим» немає, хочете — дерзайте. І нехай вчені сміються, головне — щоб кохана вдячно посміхнулася.
І хто це придумав? Поділ «зоряного пирога» розпочався в 1980 р., коли американець Денніс Хоуп відкопав у міжнародному законодавстві лазівку, яка дозволила йому «приватизувати» Місяць. На досягнутому він не зупинився й одержав виключні права на 54 об’єкти Сонячної системи, включаючи Місяць, Марс і Венеру. Заповзятливий ділок вирішив «поділитися» своїм надбанням з братами-землянами і почав активно розпродавати позаземні ділянки. Бажаючих виявилося предосить і незабаром він став мільйонером...
Оце так утнули! Вже 3,47 млн. землян придбали об’єкти поза своєю планетою. Лідирує за продажем Місяць (єдина «власність», яку видно з Землі неозброєним поглядом) — на ній куплено 2,52 млн. ділянок. Кількість землевласників на Марсі досягла 945 тис. осіб. Ростислав ЦУРКАН, «Сєгодня».
