Рівняни, чиї зручності залежать від централізованого гарячого водопостачання, з нетерпінням очікують початку опалювального сезону — адже тоді можна буде нарешті насолодитися досягненнями цивілізації й занурити своє змучене миттям у баліях тіло в теплу ванну. Як отримати від цієї процедури не лише приємні відчуття, але й користь — говоримо сьогодні.
Гелі для душу та піни для ванн — дуже близькі родичі Коли мова йде про прийом ванни, в уяві одразу спливає образ великої хмари з піни, в яку за бажання можна зануритися хоча б і з головою. Для утворення такої хмари призначені спеціальні засоби — різноманітні піни для ванн. Чомусь вважається, що піна для ванни — це якийсь особливий косметичний засіб. Проте якщо порівняти склад пін для ванн з іншими засобами для миття тіла, то виявляється, що вони дуже близькі родичі. Основною складовою і тих, і інших є детергенти — поверхнево-активні речовини (ПАР), які відповідають за очищувальні властивості засобу — про них ми вже згадували у минулому випуску, розповідаючи про шампуні. Чи не єдиною відмінністю піни для ванн від інших засобів є більша концентрація речовин, що входять до її складу, оскільки вона призначена для розчинення у великій кількості води. Найдешевшими й відповідно найагресивнішими до нашої шкіри є детергенти Ammonium Laureth Sulfate та Ammonium Lauryl Sulfate — помітивши їх у списку інгредієнтів миючого засобу, ліпше останній не купувати. Двійко найдорожчих і найліпших детергентів у недорогій продукції не використовуються й на флаконах засобів, що пропонують нам полиці магазинів, їх не побачиш — тож про них можна й не згадувати. Найчастіше в рідких засобах для миття тіла використовують детергенти Sodium Lauryl Sulfate та Sodium Laureth Sulfate, який вважається кращим. До речі, інгредієнти будь-яких косметичних засобів перераховують на флаконах у порядку зменшення їхньої кількості в них, тож на першому місці завжди стоїть назва тієї речовини, якої в засобі міститься найбільше. Якщо ж мова йде про так звані лікувально-профілактичні засоби (шампуні від лупи, деякі зубні пасти), то на першому місці у списку ставлять основну діючу речовину, а всі інші інгредієнти можуть перераховуватися або в порядку зменшення їхньої кількості, або в алфавітному порядку. Тож переглянувши список складників того чи іншого засобу, ви самі зможете визначити ступінь його натуральності. Адже всупереч запевненням деяких виробників стовідсотково натуральних миючих засобів у природі практично не існує — інакше вони б просто зіпсувалися й аж ніяк не мали б річних термінів придатності.
Вибирайте миючий засіб для тіла з огляду на дію його наповнювачів Найчастіше упаковки рідких засобів для миття тіла прикрашають зображення різноманітних плодів чи рослин та надписи, що стверджують про наявність різноманітних натуральних складових у них. Проте й тут існують підводні течії — присутність фруктових та інших компонентів (наприклад лікарських трав) у гелях та пінах може бути як у вигляді олій чи екстрактів, так і у вигляді ефірів, тобто запахів. Природно, що від запаху, скажімо абрикосу, ви зможете отримати хіба що естетичне задоволення, а от від абрикосової олії — користь цілком реальна. Тому якщо вподобаний вами миючий засіб заявлений як той, що містить натуральні рослинні компоненти, шукайте у списку його інгредієнтів слова — Extract чи Oil. Для ліпшого орієнтування наведемо приклади дії деяких натуральних компонентів. Так, абрикосова олія зарадить втраті шкірного жиру при митті шкіри, захищає її від негативного впливу навколишнього середовища. Олія авокадо — чемпіон серед овочів та фруктів за вмістом солей та мікроелементів, багата на вітаміни А, Д і Е, а також містить до 35% жиру. Завдяки цьому сприяє розгладжуванню дрібних зморшок, зволожує і живить шкіру. Грейпфрутова олія звужує пори, відновлює саморегулювання клітин, тонізує шкіру та нормалізує підвищену функцію сальних залоз — саме тому використовується в косметичних засобах для жирної шкіри. Олія жожоба захищає шкіру від пересихання та зволожує її, усуває запалення та сприяє загоєнню тріщинок на шкірі — підходить для догляду за сухою шкірою. Для догляду за сухою шкірою використовується й олія какао — вона містить понад 50% жиру, 20% білка й близько 2% алкалоїда теоброміну, що має здатність знімати втому. Олія какао пом’якшує та заспокоює шкіру, відновлює її водно-жировий баланс. До складу екстракту алое входить понад 160 компонентів — амінокислот, вітамінів, мінералів, тому він має чудові загоювальні, бактерицидні, тонізуючі та зволожуючі властивості. Звіробій характеризується протизапальною, протимікробною та протиалергенною дією, аїр та женьшень — тонізують шкіру, а екстракт календули в поєднанні з ромашкою — оптимальний засіб для догляду за жирною шкірою.
Гелі проти мила Деякі скептично налаштовані громадяни вважають, що користування усілякими «буржуйськими» засобами — це зайве витрачання коштів, і переконані, що ліпше звичайного мила нічого немає. Проте незважаючи на чудові очищувальні властивості звичайного мила, в порівнянні з гелями для душу та рідким милом, воно все ж дещо сушить шкіру. Справа в тому, що в основі мила міститься шкідливий для шкіри луг. До того ж водопровідна вода, якою ми миємося, характеризується підвищеною жорсткістю. Натомість у гелях, що створюються на водній основі, менше «миючих» речовин, відповідно менше й лугу. Крім цього, шкідлива дія лугу в гелях пом’якшується спеціальними добавками, наприклад, лимонною кислотою (Citric Acid). Єдиною відчутною перевагою мила є його ціна — в упаковках з кількох брусків, його вартість становить у середньому від 50-70 копійок. Найдешевші рідкі мила можна придбати в середньому від 5-6 гривень, гелі для душу — від 8-12 гривень. Хоча заради справедливості слід зазначити, що в продажу трапляються й мильні екземпляри, що коштують 5-6 гривень за штуку — спеціальні протибактерицидні чи особливо «м’які» мила. Проте найдорожче коштують піни для ванн — великі флакони деяких виробників сягають позначки 30 гривень. Для любителів поніжитися з користю випускають і «спецзасоби». Наприклад, у «Сільпо» можна придбати чотири види морської солі для ванн торгової марки «Карапуз» — натуральну, подрібнену, йодовану та з мікроелементами. Придбати будь-яку упаковку вагою 500 г можна за 2,21 гривні. Є у продажу й солі для ванн з рослинними додатками –700-грамову упаковку хвойної солі можна придбати за 5,19 гривні.
Ванну слід приймати правильно Для того, щоб від прийому ванни ви отримали максимальну користь, слід дотримуватися певних правил. Приймати ванни слід не частіше 1-2 разів на тиждень. Ліпше ніжитися у ванні перед сном — вечірня ванна заспокоює, знімає втому, сприяє швидкому засинанню. Не варто пірнати у ванну одразу після прийому їжі — ліпше за дві години до чи після цього. Оптимальна температура води у ванні — в кожного своя. Проте варто знати, що прохолодні ванни — тонізують організм і дозволяють збадьоритися. Однак у дуже холодній воді не можна перебувати більше трьох хвилин — хоч вона й загартовує організм, проте на нирки впливає негативно. Тепла вода заспокоює нерви, ідеальною температурою вважається 37°С, вона підходить для лікувальних ванн з використанням трав чи морської солі — в такій ванні можна полежати близько 20 хвилин. Щодення гаряча ванна (40°С) з підводним самомасажем — хороший спосіб уповільнити процес старіння шкіри, вона активізує кровообіг, розширює судини. Проте прийом гарячої ванни не повинен тривати більше трьох хвилин, а після ванни варто освіжитися прохолодним душем — він допоможе стягнути пори та врегулювати кров’яний тиск. Занурюватися у ванну, особливо з «нестандартною» температурою, потрібно поступово, ліпше, щоб вода не перевищувала рівня серця. Лежачи у ванні, можна зробити собі масаж чи просто порухати ногами та руками у воді. Після ванни змажте тіло спеціальним кремом чи молочком для тіла та обов’язково відпочиньте.
